Лише той, хто зможе ризикнути і запропонувати альтернативну, що лежить в іншій площині порядку денного, здатний переграти ПР на їх же традиційному полі.
Зі списку потенційних претендентів на цю роль одразу доводиться виключити націонал-демократично орієнтовану опозицію. \”Батьківщині\”, \”Свободі\”, Руху та іншим опозиціонерам-нацдемам, м\’яко кажучи, не близькі запити виборців південного сходу про соціальний патерналізм і підвищення статусу російської мови до другої державної.
Теоретичні шанси запропонувати \”розчарованим і не визначилися\” в якості третьої сили до останнього часу мав Арсеній Яценюк. Але після того, як прийнято остаточне рішення про об\’єднання з \”Батьківщиною\”, це вікно можливостей, і без того лише гіпотетичне, закрилося.
Привідкрите воно для колишнього лідера СДПУ (о) Віктора Медведчука. Повернення колись могутнього \”сірого кардинала\” Кучми в публічну політику на старті виборчої кампанії – це багатоходова гра, причому на тривалу перспективу.
Це новачки в українській політиці, звиклі до нинішніх стандартам політичної кухні від ПР \”думати і діяти з сьогодні на сьогодні\”, що приймають нездатність ПР мислити і діяти стратегічно за якусь вивірену аналітичну багатоходівку, можуть серйозно повірити, що мета Медведчука – виграти собі мандат в мажоритарному окрузі.
Ті, хто знайомий з практикою роботи цього \”антикризового топ-менеджера\” знає, які складні стратегічні розробки здатний він реалізовувати.
І тому, коли Медведчук юридично чітко формулює, що він не братиме участі в боротьбі за мандат на мажоритарному окрузі, а його громадський рух \”Український вибір\” -не братиме участь у виборах, то він говорить правду.
У першому випадку один мандат – видобуток не його масштабу – aquila non captat muscas (орел не ловить мух). У другому випадку – громадський рух не має права бути суб\’єктом виборчого процесу.
Але хто сказав, що підконтрольні Медведчукові люди не попрямують у Раду за мажоритарними округами і у прохідних частинах списків інших політсил? Вони будуть там зовсім не зайвими, коли громадський рух Медведчука почне організовувати, приміром, референдум про приєднання України до Митного союзу. Або по іншому, потрібному Кремлю питанню.
І вже на нинішніх парламентських виборах кум Володимира Путіна цілком може почати в південно-східних областях обкатку і розкручування своєї нової політичної сили, використовуючи свої величезні зв\’язку в Росії і свої здібності в короткий термін розробити і реалізувати масштабні і складні проекти.
Правда, цей процес технологічно складний і витратний за часом. Але ніхто не говорить, що головна мета Медведчука – вибори 2012.
Уривак з статті \”Зі сходу таємничий вітер подув\” Андрій Миселюк, для УП
peredplata
