Його приклад може стати наукою не тільки для духовних осіб, а для всіх людей.
Патріарх Філарет доклав чимало зусиль для створення Єдиної церкви в Україні. Він терпів муки і гоніння за свою стійку позицію. Московська патріархія накладала на нього анафему, відлучала від церкви.
Але Патріарх від свого не відступив. Він будував і творив Українську церкву. Не для себе, а для України, для нації. Філарет був засновником і натхненником створення УПЦ КП і відходу від Московського патріархату. У той же час, не він став патріархом. Заради церкви і держави спочатку від найвищої посади відмовився на користь предстоятеля УАПЦ, племінника Семена Петлюри Мстислава Скрипника.
А після смерті останнього патріарший престол уступив Володимиру Романюку.
І тільки у 1995 році після відходу Володимира він очолив УПЦ КП.
Незважаючи на шалений тиск Росії розбудовував нову українську церкву і мріяв про створення Єдиної Помісної церкви в Україні.
У часи скрути у державі, у часи революцій та потрясінь Філарет завжди ставав на бік народу та України. Чимало священиків УПЦ КП стали капеланами і допомагали воїнам на Донбасі. А сам Філарет високодуховним словом підтримував бойовий дух українських патріотів. Він критикував Путіна і його кліку, закликав боронити Україну всіма силами та можливостями. Не раз діставалося від Патріарха й своїй владі та її очільникам, котрі у важкі часи більше думали про свою кишеню, аніж про народ.
Тільки у 2018 році мрія Філарета про Єдину Помісну церкву стала реальністю. Всі без сумніву думали, що він очолить незалежну церкву. Але й тут Патріарх став вище амбіцій.
- Патріарх Філарет подав моральний урок нашим політикам-ліліпутам, – писав Михайло Слабошпицький.
Патріарх поставив українські інтереси понад особисті амбіції. Немає жодного сумніву в тому, що саме він мав стати на чолі Помісної церкви і саме його незрівняна ні з ким заслуга в тому, що ця церква постала. Його моральний авторитет зріс ще більше. Патріарх Філарет – видатна постать національної історії.
Своїм високоморальним вчинком Патріарх показав приклад нашим політикам, котрі зараз вступають у боротьбу за посаду президента України. Особливо тим, хто себе вважає демократом, патріотом, націоналістом. Вони ж бо добре розуміють, що тільки об’єднавшись і висунувши одну кандидатуру, зможуть зупинити реванш темних неукраїнських сил. Вони у своєму колі повинні знайти того, хто має зараз найвищий авторитет та рейтинг, і відмовитися від участі у виборах на користь єдиного кандидата.
Днями Микола Томенко і Микола Катеринчук публічно оголосили, що відмовляються від своїх політичних амбіцій на користь лідера «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка. Цей крок заслуговує похвали. Але у таборі патріотів ще є добрий десяток тих, хто досі не визначився, з ким піде на вибори. Серед них чільне місце посідає лідер «Самопомочі», мер Львова Андрій Садовий. І так складається на політичній мапі України, що від його позиції, від його кроку буде залежати майбутнє України. Він цей крок змушений буде зробити найближчими днями.
Приклад духовного і морального авторитету Патріарха повинен допомогти Садовому зробити крок, аби зупинити реванш антиукраїнських сил. Відмова від президентських амбіцій на користь більш рейтингового колеги Анатолія Гриценка зробить з Андрія Садового авторитетного українського політика, якому доля України важливіша за амбіції.
Головне, зважитися цей крок зробити.
Петро Кобевко
peredplata
