Про погрози через професійну діяльність заявили журналісти львівського видання Zaxid.net Андрій Дрозда і Марта Когут. Поліція відкрила за цим фактом кримінальне провадження.
Auf den Bildern sind die Teilnehmer der Protestaktionen vor dem und im Stadtrat Lviv zu sehen (Stadtrat Lviv)
Вперше стеження за собою львівський журналіст Андрій Дрозда помітив у листопаді, коли відводив дітей до школи. “Я бачив підозрілі автомобілі дорогою до школи. Одного разу мені навіть посигналили з машини. Коли повертався, це повторилось. Далі були дивні телефонні дзвінки, в яких чув тільки мовчання. А пізніше вже почали надходити сигнали від третіх осіб про те, що певні люди стежать за мною, знають, де я живу і куди веду дітей щоранку”, – розповідає журналіст видання Zaxid.net. Кульмінацією для нього став випадок, коли у приміщенні Львівської обласної держадміністрації до нього підійшли кілька чоловіків і сказали, що його шукають. “Питаю: хто шукає? А вони кажуть: хлопці, яких ти назвав “тітушками”. Після цього я вирішив не чекати загострення ситуації чи нападу, тому зробив заяву про погрози”, – продовжив Дрозда.
У погрозах він підозрює представників організацій “Об’єднання добровольців”, “Розвиток громади”, “Українська спілка учасників АТО” та “Шквал”, про діяльність яких він підготував серію розслідувань. За його словами, організації між собою пов’язані: деякі мають спільний офіс, разом проводять вуличні акції, беруть участь на боці однієї зі сторін конфліктів навколо незаконних забудов чи земельних питань. Їхню діяльність, за словами журналіста, часто пов’язують з бізнесменом і колишнім народним депутатом від націоналістичної партії ВО “Свобода” Ігорем Кривецьким.
Все почалось з землі
Почалось протистояння після розслідування видання Zaxid.net про земельні схеми, за якими АТОвці з цих організацій на пільгових умовах отримували землі біля Львова, які потім передавали іншим особам. Також, як з’ясували журналісти, деякі з цих АТОвців мали підроблені посвідчення учасників бойових дій. Потім увагу журналістів привернули й самі активісти організацій.
Хто і чому бере участь в акціях у Львові – саме це намагались з’ясувати журналісти, яким зараз погрожують
“Ми продовжили розслідування, бо вважаємо, що це становить суспільний інтерес. Як локальне медіа ми щодня працюємо з місцевими темами і бачимо, у що перетворюється громадська активність, яка мала дуже позитивну конотацію після Революції гідності, а потім здеградувала до просто замовних акцій. Якщо ми маємо докази, що люди не просто так виходять на акцію, а мають в тому фінансовий інтерес, то ми так і пишемо”, – пояснює головний редактор видання Zaxid.net Олег Онисько. Вперше незадоволення журналістськими розслідуваннями про себе радикальні організації продемонстрували ще наприкінці 2018 року, коли пікетували редакцію Zaxid.net.
Однак найбільший спротив почався після спецпроекту журналістів “Ідентифікація тітушок”. У ньому видання звернулось до читачів з проханням допомогти ідентифікувати осіб, які беруть участь в замовних акціях протесту, і додали їхні фото. Андрій Дрозда пояснює, що назвали учасників мітингів “тітушками”, бо такі люди мають специфічну поведінку: поводяться агресивно, приховують свої обличчя, відмовляються пояснювати, з яких вони організацій і що роблять на акціях.
Олег Онисько каже, що видання готове до розмови і видалення фото, якщо до них звернуться. “Я багато чую, що вираз “тітушка” ображає їх, але ніхто не прийшов до нас і не сказав, що я – такий-то, я є на вашій фотографії і мене це ображає. Ми чуємо це з вуст людей, яких там немає. І взагалі, в тексті є пояснення, чому саме цю людину, на нашу думку, можна вважати фінансово вмотивованою до участі в таких акціях”, – каже керівник видання.
Наслідки рішучих дій громадських активістів
Радикали образились
Про те, що громадським активістам не сподобалось, що їх називають “тітушками”, на пресконференції заявили представники організації “Об’єднання добровольців”. За їх словами, більшість учасників їхньої організації справді воювали в АТО, а їх назвали “тітушками”. Тому вимагали вибачень від журналістів і від мера Андрія Садового, оскільки власником видання є його дружина Катерина Кіт.
Далі громадські активісти перейшли до рішучіших дій і 12 грудня “взяли” штурмом Львівську міськраду: виламали двері, потрапили в середину приміщення і змусили міських депутатів розглянути їхнє питання. Зокрема, вони вимагали, щоб депутати вплинули на Zaxid.net задля зняття з сайту публікації, де їх називають “тітушками”.
Пікетують, бо мають право
Назар Лисяк, керівник громадської організації “Розвиток громади”, яка є в списку тих, хто міг погрожувати журналістам, каже, що активісти його організації в штурмі участі не брали. Так само, як і не погрожували журналістам. “Я можу публічно заявити, що ні я, ні представники моєї організації “Розвиток громади” не погрожували Андрію Дрозді. Якщо у нього є докази, хай їх оприлюднить”, – каже Назар Лисяк.
Учасники ГО не вдавались би до штурмів, якби їм дозволяли виступати на засіданнях міськради
Учасники ГО не вдавались би до штурмів, якби їм дозволяли виступати на засіданнях міськради
При цьому він вважає, що громадськість має право приходити під стіни Ратуші, протестувати і висловлювати своє ставлення до подій у Львівській міськраді, якщо вони, на їхню думку, відбуваються незаконно. “Ратуша – це не режимний об’єкт, а приміщення громади Львова”, – говорить активіст. На питання, чому такі протести часто закінчуються штурмом, штовханиною, пошкодженням майна і погрозами працівникам Ратуші, відповідає, що це – вина мерії. Мовляв, конфлікти виникають тоді, коли перед активістами закривають двері і не пускають всередину. Якби їм давали можливість виступити на сесії, таких протистоянь би не виникало.
Поліція відкрила провадження
Водночас Андрій Дрозда та головний редактор Zaxid.net Олег Онисько звернулися з офіційними заявами до Національної поліції України, СБУ та Генеральної прокуратури щодо тиску. Вони просять розслідувати всі обставини та притягнути винуватих до відповідальності. За словами речника управління Національної поліції у Львівській області Світлани Добровольської, провадження вже відкрили і погрозу кваліфікували за ст. 345-1 КК України “погроза або насильство щодо журналіста”, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін до трьох років.
Олег Онисько розповідає, що торік, коли радикальні організації пікетували редакцію, в поліції не захотіли відкривати провадження. Втім, відкриття кримінального провадження не завжди означає успіх. За даними МВС, у 2018 році за погрози журналістам в Україні відкрили 72 справи, з яких до суду дійшли тільки 18.
peredplata
