Вчинок \”Femen\”, на правду, не здивував. Можливо, багатьох людей він шокував. Але, думаю, що серед широкого загалу викликав лише почуття злості.
Адже наругу над Поклонним Хрестом, який вставлений у центрі столиці, здійснено не лише публічно, а у формі брутального виклику всім: владі, опозиції, киянам, християнам і навіть мусульманам та юдеям, які відтепер мають задуматися над тим, як уберегти власні символи і святині в столиці держави, що вважається \”європейською і демократичною\”.
Злість бере не стільки від нахабства \”Femen\”, як від власної безпорадності. Адже війна з хрестами у Києві стає майже буденною справою.
Останній раз глумління над Хрестом відбулося у червні 2011 року неподалік Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Дубовий Хрест висотою 5 метрів, діаметром 0,3 метра було спиляно, як прийнято писати у міліцейських хроніках, \”невідомими особами\”.
Як і цього разу на місце події прибули слідчі відділку міліції Печерського району. Вони зафіксували подію, провели дослідження, зняли відбитки пальців. Далі – розслідування і … закриття справи.
Перед тим у Бабиному Яру \”невідомі зловмисники\” тричі глумилися над Пам’ятним Хрестом вставленим тут у 1992 році на честь відомої української поетеси і члена ОУН Олени Теліги та учасників націоналістичного підпілля, які у 1941-42 роках були замордовані німецькими окупантами.
До МВС, Генеральної прокуратури надсилалися гнівні листи народних депутатів, відомих громадських діячів, які справедливо зауважували, що акти вандалізму у Бабиному Яру не можна ігнорувати, оскільки йдеться про авторитет влади і держави, що зобов’язані забезпечувати належний порядок у місцях поховання сотень тисяч українців, представників інших національностей, які стали жертвами фашизму.
Не допомогло. Винних у скоєнні злочинів не знайдено, справу пущено на гальмах.
І наслідок – \”Femen\” із бензопилою у центрі Києва та спиляний хрест, що символізує криваве свавілля комуністичної влади.
Як реагувати на це все? В УПЦ МП закликали до ігнорування подібних акцій. \”Таким чином, їх організатори не досягнуть своїх цілей\”, – заявив прес-секретар митрополита Володимира, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ-МП протоієрей Георгій (Коваленко).
При цьому він забув сказати, що реакція братньої РПЦ на подібні акції в Москві була зовсім іншою.
Предстоятелі цієї церкви у невластивому для християн дусі навіть не допускали думки про \”вибачення\”, натомість домагалися найсуворішого покарання для панк-групи \”Pussy Riot\”, яка вчинила безчинства у храмі Хреста Спасителя.
Та й навряд чи у добу Інтернету можна проігнорувати вихватки \”Femen\”. Навпаки, як бачимо, ігнорування подібних акцій лише спонукає до рецидивів.
Зло має бути покарано. Так чинять у правому суспільстві. За богохульників треба молитися. Так роблять у християнських державах. Та одне одному не завадить.
Думаю, що чимало людей сьогодні шукають політичний контекст акцій \”Femen\”. Не виключаю, що у нашому вкрай заполітизованому житті такий контекст може існувати.
І коли станеться так, що будуть знайдені відповідні докази, то це, звісно, буде політична смерть для тих, хто вирішив у такий спосіб всістися або ж утриматися у владних кріслах.
Але виглядає на те, що акція \”Femen\” має не стільки політичне підґрунтя, як свідчить про глибину морального і духовного звиродніння, що проявляється у таких потворних акціях як публічне спилювання Хреста із Розп’яттям.
Чи перейдено Рубікон? Кожен з нас має не лише відповісти на це питання, а зробити так, щоб його ми не перейшли ніколи.
Богдан Червак, для УП
peredplata
