“Армія на паузі”. Чи залишиться українське військо без їжі, зброї та реформ

Темпи реформування збройних сил України у 2020 році “загальмували”, зазначають експерти. Відтак армія країни у стані війни продовжує втрачати професійні кадри, ризикує недоотримати зброю і оснащення та навіть втратити надію на достойну їжу.

“У будь-який день ми готові підтримати хлопців. Якщо чогось не вистачає, якщо щось не так – кажіть”, – запевнив президент Володимир Зеленський у День захисника України 14 жовтня.

Перелік того, що в Міністерстві оборони та збройних силах “не так” за цей рік зібрався суттєвий, переконують військові, експерти, політики та гравці на ринку озброєнь, з якими поспілкувалась BBC News Україна.

Крім того, фактично загальмувала реформа харчування, викликають питання кадрові рішення у Міноборони і збройних силах.

На цьому тлі досі гостро стоїть проблема плинності кадрів в українській армії. За даними Генштабу, за 2018-2020 рік зі збройних сил звільнилися понад 77 тис. контрактників. Це майже третя частина визначеної законом чисельності ЗСУ.

На питання, що виникли, для BBC News Україна відповіли у Офісі президента, Міноборони та Генеральному штабі.

У Офісі президента зазначили, що коментувати такого роду претензії – це “ніби ви почули віщування деяких таких “Піфій” і просите його потрактувати” (Піфії – давньогрецькі віщунки – Ред.).

Мовляв, ставити під сумнів волю держави до реформ у збройних силах і секторі оборони можуть “керовані образою” колишні посадовці, “не зовсім чесні експерти” або ж йдеться про “певне інтригування” в державних інституціях.

Головнокомандувач Руслан Хомчак особисто запевнив, що зі свого боку робить все, щоб “процес реформування збройних сил став незворотнім”.

Міноборони обмежилось письмовою відповіддю без пояснень і політичних заяв, але з великою кількістю цифр, які частково підтверджують згадані проблеми.

“Якщо раніше Міноборони було одним з найбільш відкритих органів, тепер воно одне з найбільш закритих, – каже директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. – Кадрові зміни, які відбулися, пішли не зовсім на користь. Відбулося певне гальмування реформ”.

“Я б сказав, що збройні сили України в повному обсязі поставили на паузу”, – додає військовий експерт Олег Жданов.

Військовослужбовець Олег (ім’я змінено на його прохання) на момент розмови проходив службу на одному з полігонів України.

У нього за плечима вся війна на Сході. Він воював у найвідоміших “гарячих точках” Донбасу, в тому числі біля Дебальцевого та Донецького аеропорту. Востаннє був у зоні бойових дій в лютому цього року.

“Нас тоді з артилерії обстрілювали (сепаратисти – Ред.), а наші навіть не зробили жодного пострілу. Тому що заборонили. А нас п’ять годин потрошили в Золотому – якраз там, куди президент приїжджав”, – іронізує він.

Втім, так складно як цього року служба не йшла навіть в окопах під обстрілами, скаржиться він.

“Їжа огидна, ставлення до солдатів огидне, місце проживання огидне. Все залежить від командира бригади, і в нас тут повна дупа”, – не приховує емоцій Олег.

“Комбригами тепер поставали паркетні полковники, а не бойові офіцери, як раніше. Вони звикли – якщо це шафа, то має бути “бірочка”, що це шафа. Якщо висить ручка, то має бути “бірочка”, що це ручка. Невже не ясно, що це висить ручка?” – додає він.

Військовий скаржиться, що до полігону доїжджає тільки половина техніки. Військовим часто доводиться ремонтувати її за власний кошт.

“Пального немає, боєприпасів немає. Озброєння старе та вже пройшло свій ресурс двічі. Це все повне гівно. Тікати люди хочуть з такої армії”, – відрізає він.

Інший військовий – офіцер та учасник бойових дій – стверджує, що був свідком того, як цього року у бійців на передовій приїздили проводити перевірку на фізпідготовку та знання статутів.

“Це у людей, які добу через дві чергують на бойових. Це просто за межею”, – обурюється він.

Таке ставлення – одна з причин постійного відтоку кадрів, каже Тарас Чмут, голова правління “Українського мілітарного центру”.

“У військо повертаються люди без бойового досвіду, для яких головне – папірці та стройові огляди. І, звичайно, це деморалізує нижчу і середню ланку, яка прийшла до армії воювати. Тому відтік компетентних, професійних людей з армії дійсно є”, – каже він.

Звісно, на їхнє місце приходять інші, додає Чмут, але їх заново потрібно вчити, їм заново потрібно здобувати бойовий досвід.

“Це болючий процес”

В останні роки відтік військових з лав збройних сил справді не спадає. Генеральний штаб у відповідь на запит BBC News Україна повідомив, що у 2018-2020 роках з армії пішли понад 77 тис. контрактників – це майже третя частина визначеної законом чисельності ЗСУ, яка становить 250 тис. людей.

З них 20 тисяч – за перші дев’ять місяців цього року. Для порівняння в 2016 році з армії звільнилися лише 2,6 тис. військовослужбовців.

Головнокомандувач збройних сил Хомчак у бесіді з BBC News Україна зазначає, що все не так однозначно. Мовляв, армія укомплектована на 100%, а майже 10 тис. з цих 77 тис. звільнили через службову невідповідність.

За його словами, проблема плинності кадрів є, але вона є в усіх арміях світу. І причин багато: особливо гостро стоїть проблема браку житла, невиконання деяких соціальних гарантій, хоча проблеми у колективах теж мають місце, визнає він.

“Треба багато що поміняти в голові, це виховання, це ідеологія, це військова культура. Це болючий процес, – каже Хомчак. – Щоб змінилося щось в солдатах, треба міняти це не в солдатах”.

Генерал-полковник Хомчак каже, що під час його керівництва зі збройних сил звільнили більше 30 генералів, які не були готові до змін.

Звинувачення в тому, що на керівні посади середньої ланки призначають військових, які пересиділи активні бойові дії в тилу, головком рішуче відкидає.

“Хай хтось мені покаже, де я поставив командира, який не воював. Нема таких, – обурюється він. – Якщо я так зроблю, його та ж бригада викине, вони його просто не будуть сприймати. Ми ставимо тих, хто має авторитет і воював”.

Інша проблема в тому, що в українських збройних силах несправедлива система винагород.

Головнокомандувач зазначає, що в американській армії чотиризірковий генерал може отримувати меншу зарплату, ніж солдат, який ходить на бойові завдання. Бо за кожну операцію, де рядовий ризикує життям, він отримує відповідну доплату.

В Україні ж полковник може отримувати від 19,6 тис. гривень до 45 тис. Причому менше отримує бойовий командир, який воює вже сьомий рік, а більше – директор одного з керівних департаментів в тилу, пояснює Хомчак.

Процес над зміною цієї системи триває, обіцяє Хомчак. Результати можуть бути вже до кінця року.

Зрештою, додає головнокомандувач, втримати в армії людину, яка знайшла собі краще місце в цивільному житті, практично неможливо.

“Візьмемо наших водіїв багатовісних машин, – пояснює він. – Ми набираємо їх, безкоштовно готуємо, а тоді вони звільняються, і ми вже бачимо їх на міжнародних рейсах, на класних фурах. Вони там отримують хороші гроші”.

“І ми нічого з цим не зробимо. Але це і не зовсім погано, бо це все-таки українці, ми даємо фахівців в інші сфери економіки”, – додає він.

2020 рік мав стати для української армії особливим з кількох причин. І одна з них – найбільший в історії бюджет на Державне оборонне замовлення (ДОЗ).

ДОЗ-2020 склав 30 млрд гривень – на 37% більше ніж торік. З них близько 23,5 млрд – “живих” грошей з бюджету та близько 9 млрд – державних гарантій. Левова частка цих коштів мала дістатись ЗСУ.

ДОЗ – таємний документ, доступ до нього має обмежене коло людей.

Ознайомитись з ним мав можливість бойовий генерал та колишній командувач сил АТО Михайло Забродський. Нині він депутат від фракції “Європейська солідарність” та перший заступник голови оборонного комітету Верховної Ради.

Він стверджує, що за деякими позиціями, щодо яких досі не укладені контракти, ситуація виглядає особливо критичною для обороноздатності армії.

“Окремо стоїть ситуація з нашою ракетною програмою. При чому “стоїть” ключове слово, – обурюється він. – Схожа ситуація з боєприпасами. Після величезної витрати боєприпасів у 2014-2015 роках, прийшов час ці запаси поповнити. Те саме стосується закупівлі бронетехніки і ремонту озброєнь”.

Міноборони у відповідь на запит BBC News Україна повідомило, що на кінець вересня використали приблизно 10 млрд гривень, “що становить 70% від річних призначень”.

Щоправда, заступник міністра оборони України Олександр Миронюк в інтерв’ю Defense Express станом на 1 жовтня називає менший відсоток – 63%. Це на 20% менше, ніж в 2018 році і на 10% відсотків менше, ніж в 2019-му.

Один з учасників ринку озброєнь на умовах анонімності повідомив BBC News Україна, що контрактів з ними Міноборони уклало на 60% передбачених бюджетом коштів.

“Це катастрофа у країні, що воює, де армії не вистачає озброєння”, – каже співрозмовник.

З державними гарантіями все ще гірше. Відразу декілька співрозмовників BBC News Україна, знайомих з ситуацією, стверджують, що під держгарантії досі не підписано жодного контракту.

Втім, за словами Олександра Миронюка, великі контракти під держгарантії зазвичай укладають якраз “у жовтні-листопаді”.

“Ситуація, як на мене, не виглядає настільки трагічною, як заявляють деякі політики”, – каже він.

Затримки з ДОЗом в Україні справді є щороку через бюрократичні моменти. Відповідно до закону, ДОЗ має бути готовим протягом місяця після ухвалення держбюджету, тобто в грудні. Потім його має затвердити уряд, профільний комітет Ради та Рада національної безпеки та оборони.

Але оскільки український парламент часто голосував за бюджет фактично в передноворічну ніч, а потім парламент йшов на новорічні канікули, терміни автоматично зсовувались на місяць-два.

Втім, у 2019 році, вперше за довгий час, парламент проголосував бюджет вчасно, а ДОЗ гравці на ринку все одно отримали з запізненням, при чому значним, розповідає Мустафа Найєм, заступник гендиректора концерну “Укроборонпром”.

“У реальності ми отримали ДОЗ не в грудні 2019-го, а в квітні 2020-го, а перші реальні гроші ми отримали в травні. У нас п’ять місяців не було жодної копійки фінансування, жодного контракту”, – каже посадовець.

“І це стосується всього сектору. Вся країна, яка воює, починаючи з грудня і закінчуючи квітнем, повністю зупинила будь-які закупівлі нової техніки, ремонти, модернізації, імпорт. А потім ще коронавірус і карантин”, – додає Найєм.

Але наступного року все може бути значно гірше. З січня 2021 року має набути чинності новий закон про оборонні закупівлі, ухвалений цього літа.

Це революційний документ, ухвалення якого підтримували західні партнери та українські реформатори. Він мав би зробити закупівлі в сфері оборони більш прозорими та конкурентними.

Але реальність така, що профільні міністерства, які мали б до січня підготувати необхідний пакет нормативно-правових актів, щоб закон зміг працювати на повну силу, не встигнуть цього зробити, розповіло ВВС News Україна поінформоване джерело.

З таким прогнозом згодний також Артур Переверзєв, фахівець з оборонних закупівель.

Відтак, набуття чинності закону, ухвалення якого чекало прогресивно налаштоване суспільство, доведеться відкласти щонайменше до березня 2021 року, а то і взагалі на невизначений термін.

Якщо цього не зробити, на весь військово-промисловий комплекс України та на ринок закупівель чекатиме колапс, каже Мустафа Найєм.

“Все зупиниться. Ми не зможемо укласти жодного контракту, платити працівникам, опалювати цехи, – обурюється він. – Державному апарату все одно. Ніхто не думає, про армію, яка воює. А реально на передовій солдат в окопі і зварювальник на танковому заводі”.

У Міноборони запевнили, що “на цей час триває підготовка нормативно-правової бази для реалізації положень закону”, але не дають жодних прогнозів, коли цей процес закінчать.

Укладення контрактів гальмується не лише в рамках ДОЗу, але і загалом по закупівлях.

Міноборони повідомило BBC News Україна, що станом на кінець вересня уклало договори на 9,6 млрд гривень з 16 млрд. Тобто 40% від всіх коштів, призначених на потреби збройних сил, досі не використані.

“На кінець року це величезна сума, – каже Артур Переверзєв. – Навіть якщо контракти все ж із запізненням укладуть, виробництво та поставка реальних товарів та послуг потребуватиме значно більше часу”.

Відповідно в армії можуть початись перебої із забезпеченням, припускає експерт.

Наприклад, за даними Міноборони, станом на вересень, досі не завершили закупівельні процедури по зимових утеплених куртках, зимових штанах, утеплених чоботах, наметах, пальному.

“Виділений фінансовий ресурс на забезпечення матеріально-технічних потреб ЗСУ Міністерством оборони планується використати до кінця 2020 року в повному обсязі”, – запевняють у відомстві.

Іронія в тому, що у 2020 році закупівлі мав перебрати на себе центр оборонних закупівель – спеціально створений орган, фахівців якого готували за західними стандартами.

Центр мав повністю змінити підходи у цій сфері, зробити закупівлі більш прозорими, конкурентними та ринковими. Але у серпні міністр оборони розпорядився ліквідувати центр своїм наказом.

“Те, що ми зараз бачимо з закупівлями, – це брак професіоналізму, помножений на вічний страх перед покаранням. Центр мав би подолати цю проблему, а тепер це питання до влади, яка бачить, що призначений міністр нічого не може зробити зі своєю системою закупівель”, – каже Переверзєв.

Наступного року, зважаючи на ситуацію з новим законом про оборонні закупівлі, все може бути ще гірше, нагадує він.

“Рис, в якому ламається ложка”

У 2020 році мали запровадити ще одну важливу реформу – систему харчування за каталогом.

Реформа полягала в тому, що армія мала відмовитися від послуг чотирьох аутсорсингових компаній, які досі годували військових. Натомість мали окремо закуповувати всі потрібні продукти, а готувати мали спеціально підготовлені штатні кухарі військових частин, розповідає волонтер Діана Петреня, яка до цього кілька років курувала реформу харчування у Міноборони.

“Ми спершу намагались працювати з аутсорсом, але він не давав потрібної якості, а голодний солдат – це поганий солдат, тому вибір був очевидний”, – пояснює Петреня.

Саме після пілотного проєкту нової системи в кількох частинах у 2015 році мережу облетіли фотографії нового армійського меню з нарізаним кавуном, м’ясними делікатесами та салатами зі свіжих овочів.

Але до 2020 року на нову систему перевели лише половину армії, решта продовжила харчуватися за аутсорсом.

Петреня каже, що для реформи було готове все – проведені закупівлі на продукти, закуплене майже все кухонне обладнання, підготовлені кадри.

“Все було готово, найскладніше вже зробили, їм треба було лише зняти вершки”, – обурюється Петреня.

“Це було так дико, що особисто я можу це пояснити лише тим, що аутсорсери просто занесли конверти в потрібні кабінети, щоб їх лишили на ринку. Хоча для цього не було жодної законної чи моральної причини, бо різниця в якості харчування – суттєва”, – додає вона.

Діана Петреня стверджує, що повноцінну реформу заблокував Руслан Хомчак, пославшись на те, що немає достатньої кількості кухарів.

Хомчак це звинувачення відкидає.

“Позиція Хомчака була, є і буде – всі збройні сили треба перевести на харчування за каталогом. Інше питання – як її готувати, цю їжу”, – каже він.

За його словами, зараз в бойових частинах на передовій їжу, як і передбачає нова система, готують штатні кухарі. Для цього довелося ввести понад 3,6 тис. посад – це більше бригади.

Щоб перевести все військо на нову систему потрібно ще понад 3,8 тис. посад.

“Я не маю як висмикнути цілу бригаду з фронту і сказати, що ви всі тепер кухарі”, – пояснює він.

Головнокомандувач вважає, що систему слід трансформувати так, щоб всі збройні сили їли за каталогом, але бойові частини – з власними кухарями, а тилові частини і штаби – силами аутсорсу.

За його словами, проблема старої системи в тому, що в неї відразу заклали корупційні моменти. На корупцію, зокрема, скаржились в розмовах з Хомчаком виконавці аутсорсу.

“Вони кажуть: хлопці, намалюйте прозору схему, не вимагайте відкатів і все буде працювати, – переконаний він. – Для частин, які не їздять на війну, має готувати фірма, як це роблять у американців. Там не сидять військові і не чистять картоплю. Бо військовий має готуватись до війни”.

Втім, рік закінчується, а як зрештою буде виглядати харчування в армії, досі незрозуміло, визнає головнокомандувач.

“Міністерство в цілому ніби підтримує, але питання поки не вирішено”, – каже Хомчак.

Міноборони в серпні оприлюднило заяву, що армія “планово переходить на харчування за каталогом”.

“Цей процес не можна здійснити одномоментно, деякі питання детально аналізуються, і проробляються шляхи їх вирішення”, – йшлося в повідомленні.

Тим часом самі військові визнають, що цього року харчування вже стало гіршим.

Одразу декілька військових, з якими поспілкувалася BBC News Україна, скаржаться, зокрема, на гірші сухі пайки. Замість норми №15 та посиленої норми №15, які максимально наближені до того, що їдять у польових умовах солдати НАТО, українські солдати все частіше отримують норму №10 – пайок старого зразка.

Зокрема, військовослужбовець Олег згадує, що востаннє нові 15-ті пайки бачив весною цього року.

“О-о, раніше були пайки, – згадує він. – На сніданок печеня в пакеті, який сам розігрівається, на обід картопля, суп або квасоля. Тепер у нас на сніданок – банка рису, в якому одноразова ложка ламається, і галети. На обід – баночка тушонки і галети. На вечір така ж баночка перловки”.

“Хлопці ці пайки здають, бо від них або обсираються, або запори”, – скаржиться він.

У Міноборони BBC News Україна не пояснили, чому військові досі отримують пайки старого зразка. Зазначили лише, що норма №10 досі в ходу в армії, як і пайки нового зразка, які саме активно закуповують.

Тарас Чмут зазначає, що вирішення проблем з пайками та і загалом з харчуванням залежить, передусім, від командирів і тилових служб конкретних частин, а не від вищого керівництва.

“Тиловики часто замість того, щоб списати старі пайки, видають їх бійцям, а нові тримають на потім або проводять з ними певні маніпуляції. Таке буває, – пояснює експерт. – Це не ок, але це відповідальність командирів на місцях. Як і більшість проблем харчування. Саме вони ставлять підписи кожного дня, що їжа відповідає нормам”.

Реформатори – на вихід?

Окреме питання – кадри. І тут мова йде не лише про людей у військових частинах. За останні пів року Міністерство оборони системно позбувається людей, які були в авангарді реформування збройних сил багато років.

Причому не лише за часів попереднього президента Петра Порошенка, але і тих, хто працював та показував результат вже за Володимира Зеленського.

Лише за місяць після свого призначення на посаду новий міністр оборони Андрій Таран ліквідував Проєктний офіс реформ при Міноборони (ПОР) – об’єднання цивільних експертів, які п’ять років брали активну участь в наближенні українського війська до стандартів НАТО.

Тоді ж з відомства пішли кілька офіцерів-реформаторів, відомих своєю пронатівською позицією.

У червні почалася велика чистка в департаменті внутрішнього аудиту Міноборони – звільнили главу департаменту Марину Бариніну, а згодом звільнили чи понизили ще половину департаменту.

А вже в серпні під ліквідацію потрапив центр оборонних закупівель.

Усі ці підрозділи об’єднує те, що більшість фахівців проходили навчання в країнах НАТО за кошти західних партнерів. Усіх їх високо оцінювали незалежні експерти, всі вони мали безпосередню причетність до знакових реформ, які відбулися в збройних силах за останні роки.

Такі дії керівництва міністерства викликають неабияке занепокоєння, каже Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони від Transparency International.

“Центр оборонних закупівель проіснував лише сім місяців, його не фінансували, не давали найняти професійний штат і здійснювати закупівлі, а потім ліквідували у зачатку, – обурюється експертка. – Це може свідчити про саботаж нового прозахідного закупівельного закону та брак політичної волі боротися з корупцією в оборонних закупівлях”.

Ситуація з департаментом аудиту також викликає “думки про небажання боротися з корупцією”, додає Трегуб.

У розвиток внутрішнього аудиту Міноборони чимало ресурсів вклала Велика Британія. Департамент отримував схвальні відгуки від експертів НАТО.

Лише у 2019 році спеціальна делегація експертів Альянсу назвала департамент “авангардом перетворень”, який “відповідає міжнародним стандартам внутрішнього аудиту”.

За чотири роки роботи департамент виявив та передав правоохоронним органам матеріали про збитки на понад 2 млрд гривень.

“За таке, в принципі, треба давати орден, – каже Марина Бариніна BBC News Україна. – І тут трах-бах, приходить новий міністр, і я вже не відповідаю займаній посаді, бо в мене, цитую: “не та професійна компетенція””.

На посаду Бариніної, за її словами, прийшов полковник Андрій Бойко. Раніше він служив у розвідці, як і міністр Таран, потім вийшов у відставку, але заради посади в департаменті аудиту його повернули в стрій.

“Ми були дуже незручними”, – каже Бариніна.

“Все це, щоб всіх проєвропейськи налаштованих людей прибрати і поставити совок, який майже нічого не знає про аудит, – каже вона. – Вони будуть проводити ревізію каси, ревізію зарплат. Але найгарячіше – це не каса. Найгарячіше – це закупівлі, це державні підприємства, це землі, це будівництво”.

У Міноборони на запитання BBC News Україна щодо цих кадрових рішень не відповіли нічого.

Таран, Хомчак чи Зеленський?

Оборона і зовнішня політика України – відповідальність президента.

До зовнішньої політики, принаймні, за напрямом євроатлантичної інтеграції, поки що питань нема, каже Ганна Шелест, член правління “Української призми” та керівниця програми дослідження проблем міжнародної безпеки.

У вересні команда президента презентувала нову Стратегію національної безпеки, де чітко визначено, що Україна йде до НАТО та має намір отримати план дій з набуття членства в Альянсі.

“Співробітництво йде за всіма напрямами. Я б тут не ставила якихось мінусів. Тут тільки плюси”, – каже вона.

Але керівництво збройних сил за таким темпом відверто не встигає.

“Міністр оборони ніби формально підтвердив курс на євроатлантичну інтеграцію, але як від очільника такого відомства хотілося більш помітних заяв в політичній площині, – каже вона. – Поки що ніхто не скасовував стандарти на практичному рівні, але цієї політичної складової дуже не вистачає”.

Експертка схиляється до думки, що справа не в тому, що міністр прагне змінити державну політику, а в спробі навести у міністерстві порядок “під себе”.

“Експерти офісу реформ були занадто незалежними. Когось це влаштовує, а таку людину як Таран – навряд чи, – додає Шелест. – Він – колишній військовий, це інша управлінська культура. І він підтягує тих людей, які для нього більш зрозумілі і лояльні”.

Втім, одразу декілька співрозмовників BBC News Україна кажуть, що набагато впливовішою фігурою є головнокомандувач збройних сил Руслан Хомчак.

Навіть президент Зеленський, представляючи нового міністра в березні, обмовився, що “провів дуже багато консультацій” з Хомчаком, який на той момент був начальником Генштабу, перш ніж висунути Тарана на посаду.

“Я хочу сказати, що новий міністр оборони – і моя відповідальність, і відповідальність начальника Генштабу”, – оголосив Зеленський.

У Офісі президент BBC News Україна повідомили, що не мають претензій до нинішнього керівництва Міноборони та Генштабу.

“Якби президент був не задоволений роботою когось з посадовців у цьому секторі, це б вже мало наслідком відставку. Виходимо з того, що міністр оборони, головнокомандувач збройних сил та начальник генерального штабу виконують поставлені перед ними завдання”, – зазначили в ОП.

У Зеленського нагадують про масштабні міжнародні навчання, важливі домовленості з країнами НАТО та рекордний бюджет на оборону у 2020 році. Хоча й визнають, що є “проблеми, які виникли не сьогодні і не вчора”, наприклад, проблема “певного відтоку кадрів”.

“Саме тому з року у рік збільшується фінансування сектору оборони та безпеки й залучаються передові практики управління, закупівель, господарської активності у забезпеченні армії”, – зазначають в ОП.

“Цей процес не може бути одномоментним. Будь-який шлях потребує часу”, – додають у Зеленського.

Загалом, рух до НАТО та реформи у збройних силах продовжують, погоджується експерт Тарас Чмут.

“Ми рухаємось вперед, але зовсім не в темпі країни, яка воює. В умовах військової агресії ці зміни мали б бути швидшими”, – підкреслює він.