Владімір Путін править Росією вже двадцять перший рік поспіль. Це більше, ніж на вищих державних посадах протримався Леонід Брежнєв (18 років), і потихеньку наближається до сталінського рекорду (з 1924 до 1953 рр.). За цей час можна було багато зробити для країни, якою цей політик править. Путін і зробив багато: Росія не має жодного впливового союзника, країна опинилася під дією міжнародних санкцій за свою агресивну політику, відставання РФ від розвинутих держав катастрофічно поглиблюється, а всередині країни зростає масове невдоволення погіршенням умов життя мільйонів рядових громадян. Влада намагається відволікати увагу невдоволених воєнними авантюрами в Грузії, Україні, Сирії, Лівії…
Величезний пропагандистський апарат постійно промиває мізки громадянам РФ, переконуючи їх у тому, що їхня держава відновлює статус “великої”, а “російської могутності” бояться вороги, що з усіх боків намагаються оточити “матінку – Росію”. Правда, ефективність пропаганди зростає лише тоді, коли вона спирається на беззаперечні факти. Пропагандистам дуже потрібні реальні перемоги путінського режиму, але віднайти їх неможливо. Тому відшукують факти минулого і намагаються їх якимось чином “приладнати” до сучасності. У людей, здатних мислити самостійно, такі методи викликають лише іронічну посмішку. Недарма вони сумно жартують: “Путін має дві великі перемоги – над Гітлером у 1945 р. і над американцями у космосі в 1961 р.”. Саме розгром гітлерівської Німеччини в сучасній Росії перетворили на культ “побєдобєсія” і постійно підкреслюють: “Це наша перемога!” Яка ж вона ваша, коли вас у 1945 році ще й на світі не було!
Нова хвиля “побєдобєсної” історії підіймається все вище: 22 червня 2021 р. виповнюються 80-ті роковини нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. Щоб не акцентувати жахливі поразки початкового періоду війни, нинішні пропагандисти використовують напрацювання своїх сталінських попередників, зокрема, знову роздмухуючи культ Зої Космодем’янської та героїв-панфіловців. Російське телебачення заполонили стрічки, в яких сучасні автори фантазують на теми героїзму червоноармійців (як правило – етнічних росіян), котрі постійно громлять гітлерівців і розправляються зі зрадниками, головним чином карикатурними “українцями” і “прибалтами”. У фільмах на тему німецько-радянської війни 1941-1945 рр., що знімаються останніми роками, обов’язково є позитивні персонажі у формі НКВС: сучасною РФ правлять нащадки сталінських катів-чекістів, які бажають представити своїх предків “героями”, без яких перемога над сильним ворогом була би неможливою.
А в середині квітня 2021 р. відзначатиметься 60-річчя запуску на навколоземну орбіту першого космонавта в історії людства – Юрія Гагаріна. Тоді це вважалося беззаперечним свідченням вищості радянської науки над американською. Час все розставляє на свої місця. Нині на Міжнародній космічній станції російські космонавти вимушені бігати до американських астронавтів, щоби справити нужду: туалет у них зіпсувався. І повітря витікає через якійсь непомітний отвір, а відремонтувати ушкодження не вдається. Якщо не поправлять, то доведеться достроково повертатися на Землю. Нинішні ж поразки в космосі маскуються колишніми перемогами, але це не дуже допомагає.
Цього року виповнюється також 60 років з того моменту, коли на ХХІІ з’їзді КПРС було прийнято останню програму комуністичної партії. Саме ту, в якій було записано: “Партія урочисто обіцяє: нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі!” Хочеться запитати своїх російських ровесників, яким вже за 70 років: ну, як вам там живеться при обіцяному комунізмі? Від кожного “взяли по здібностям, а кожному дали по потребам”? Чи взяли всі сили і здоров’я, а дали злиденну пенсію і додали поліцейським кийком по голові на демонстрації протесту проти грабіжницьких тарифів чи судової несправедливості? Оце якраз і є справжні “перемоги Путіна”, а не ті фальшиві, про які твердить пропаганда. Така ситуація практично у всіх постсоветських державах, за винятком Латвії, Литви і Естонії. Ті мають купу власних проблем, але становище пенсіонерів там краще, ніж в Росії чи в Україні.
Путін мав у руках колосальні гроші, отримані за рахунок продажу російських корисних копалин. Але спрямував їх на власне збагачення та модернізацію збройних сил для проведення агресивної політики. А також на підрив сусідніх постсовєтських держав, щоб ті не дали прикладу простим росіянам, як можна розбудовувати успішну країну на руїнах СССР. Якби Україна здійснила такий ривок, як посткомуністична Польща, то росіяни захотіли би повторити наш успіх. А підриваючи Україну і на фронті, і в тилу, Путін не дає нам успішно розвиватися. Путінський режим розповсюджує корупцію по всьому світові, а у нас ще й власні традиції продажності чималі. Якщо вірити Саакашвілі, то за рік українське чиновництво розкрадає з державного бюджету 37 мільярдів доларів. І чимало цих корупціонерів пов’язано з російськими колегами багатьма нитками. Такою є головна “перемога” Путіна, яка несе страждання багатьом чесним людям, і дає можливість невірогідно збагачуватися невеликому прошаркові мерзотників. Але це піррова перемога: Україна вистоїть, спираючись на власні патріотичні сили і на допомогу зарубіжних союзників.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
