Люблю усі без винятку новорічні свята (починаючи з 13 грудня – дня апостола Андрія – і аж по 22 січня), бо кожен раз уявляю, ніби я – маленький хлопчик, що шука під ялинкою шоколадку та пастилу, а під подушкою – подарунків (інколи, до речі, знаходжу й досі). З дитинства в моїй свідомості відклалося – чим Росія відрізняється од України: в Росії на Новий Рік – справжні ялинки (які, правда, скоро осипаються), в Україні – сосни. В Україні – колядують, щедрують та посипають, в Росії люди здебільше угрюмі та суворі.
А ще в ці новорічні свята я зрозумів, чим Україна відрізняється од Росії. Не лише ялинками та пасками (в Росії – \”кулічі\”), а структурою побудови еліти та держави. І там, і там політеліта – це бандюки та вертухаї. Але в Україні головні – бандюки, а вертухаї в них на підхваті, а в Росії заправляють вертухаї, а бандюки – на підхваті.
І якщо нинішню реальність в Росії здатні змінити лише інопланетяни та обвал світових цін на нафту, то в Україні – буде досить кількох сотень радикально налаштованих та озброєних ветеранів бойових дій. Але це все повинно відбуватись паралельно із просвітленням України та українців світлом Премудрості Божої, бо за таких темпів дебілізації, деградації, зубожіння, люмпенізації та знищення освіти скоро люди почнуть хрюкати.
А ще в новорічні свята я вирішив створити в Україні політичну партію нового типу, але для цього в мене не вистача всього-навсього 100 у.є. на перший рік.
Коротше кажучи, життя прекрасне, несподіване, чудове, інколи – полите кров\’ю та засіяне кістками.
З Новими Роками, Різдвом Христовим, Водохрещам та іншими гарними днями!
Але свята скінчились. І починається не те що робота (в Україні зараз головна робота – це пошук роботи), не те що тяжкі трудові будні.
Починається війна.
Дай Бог усім читачам цього блогу опинитись серед переможців…
Андрій Окара, блог Української правди
peredplata
