Наш власний кореспондент Ростислав Демчук передає з Брюсселя:
-Вихід Ангели Меркель припав на затяжні і запеклі дебати між лідерами країн ЄС щодо російської політики. Меркель та її найближчий союзник, президент Франції Еммануель Макрон, наполегливо запропонували запросити на саміт Євросоюзу президента Росії Володимира Путіна в рамках так званого “нового підходу” щодо Росії. Польща, Прибалтика та інші країни, в тому числі скандинавські країни відреагували люто і торпедували план Ангели Меркель.
“Те, як розбіжності між лідерами країн Євросоюзу обгоговорювались цього разу, було несподіванкою”, – розповів бельгійський прем’єр-міністр Олександр Де Кроо, виступаючи перед журналістами о 3-й годині ночі після закінчення першого дня саміту (Європейські ради часто є подвигом на витривалість для всіх причетних).
“Це вперше насправді було таке відкрите … протистояння між переважною більшістю залу з однією державою-членом ЄС”, – сказав Де Кроо. “І з того, що я чув від колег, це було небаченим явищем. Ми завжди розглядали Європейську Раду як місце, де люди вільно говорять, але роблять це якось дипломатично. Це не була дипломатична дискусія”.
Кілька посадових осіб та дипломатів ЄС заявили, що вважають, що від’їзд Меркель – і її бажання залишити у спадщину для ЄС Росію – зіграли роль у її готовності наполягати на нехарактерній для пізньої години непідготовленій ініціативі. Дипломати також зазначили, що, хоча лідери Центральної та Східної Європи, за будь-яких обставин виступили б проти цього плану, але той факт, що Меркель зараз фактично є кульгавою качкою, полегшив їм таке потужне засудження і критику цієї ідеї.
Протягом кількох місяців інсайдери ЄС готувалися до цього моменту – моменту, коли Меркель, яка вступила на посаду в 2005 році і стала вважатися найвпливовішою та стабілізуючою політичною силою ЄС, почне згасати у своїй популярності та значущості. Цей момент настав, в кращому чи гіршому вигляді, разом із виходом на світову арену президента США Джо Байдена, який на початку цього місяця обрав саме Європу для своєї першої закордонної поїздки після вступу на посаду.
Одним з основних питань для епохи після Меркель: що це означатиме для президента Європейської Комісії Урсули фон дер Лейен, учениці та близької соратниці Меркель, яка працювала на трьох міністерських постах під час канцлерства Ангели Меркель.
Важливим є акож питання хто замість Меркель буде спроможний взяти на себе роль неформального лідера ЄС? Звісно, що не Мануель Макрон.
peredplata
