Журналістка Трибуну поспілкувалася зі спортсменкою та дізналася про її спортивне життя, переїзд до Хорватії та плани на майбутнє.
— У якому віці ти почала займатися настільним тенісом?
Я почала займатися, коли мені було приблизно 6 років. До секції настільного тенісу мене відвела моя бабуся.
— Нещодавно ти взяла участь у чемпіонаті України з настільного тенісу серед юніорів. Можеш розповісти, як проходили змагання?
Чемпіонат України серед юніорів проходив у Чернігові з 4 по 7 травня. Зазвичай у цьому чемпіонаті беруть участь тенісисти до 18 років. Змагання складалося з 4 розрядів: командний залік, парні, змішані парні, особисті. Чемпіонат України тривав 4 дні. Перший день – це, як завжди, день приїзду. Упродовж усього дня приїжджали гравці з різних міст та областей. Другий – це командний залік. Під час цього розряду розігрувалися 3 особисті зустрічі у командах тільки з однієї області. У третій та четвертий день проходили особисті, парні та змішані заліки. У цей час усі дівчата та хлопці шукали собі пари. У парних змаганнях хлопці змагаються між собою, як і дівчата. А змішані пари — це коли хлопець грає з дівчиною разом проти інших хлопця з дівчиною. Особисто я брала участь майже в усіх заліках, крім командного. У парах ми здобули 5 місце, програвши гру в 1/4. У змішаних парах з Андрієм Островським ми здобули 3 місце. А в особистих я посіла 1 місце. Взагалі організація турніру пройшла, як завжди, на високому рівні. Навіть повітряні тривоги не стали на заваді.
— Можеш розповісти більше про свого тренера. Який він?
Олександр Мінін став моїм першим тренером. Він побачив в мені потенціал. Знайшов та вдосконалив мої сильні сторони. Тренер дійсно вірив у мене та постійно казав одну річ, яку я запам’ятала назавжди: «Все буде у свій час». Насправді так і є. Хтось перемагає раніше, хтось пізніше. Мій час теж настав – і я перемогла.
— Які змагання тобі запам’яталися найбільше і чому?
Є декілька особливих для мене змагань. Це Всесвітня шкільна гімназіада у 2021 році та чемпіонат світу серед кадетів. Гімназіада була надзвичайно атмосферною та на ній проходило багато цікавих заходів. Я дуже раділа, коли стала переможницею цього масштабного та важливого змагання. На чемпіонат світу ми потрапили після чемпіонату Європи у 2021 році, де здобули 2 місце в командах. У цьому чемпіонаті зазвичай бере участь молодша вікова категорія тенісистів, яких називають кадетами. А взагалі я вже відіграла дуже багато змагань, та ще більше – попереду. Для мене усі змагання важливі, напружені та відповідальні.
— Як проходить твій тренувальний день? Як часто ти тренуєшся?
Я тренуюсь зазвичай два рази на день, інколи один. Під час ранкових тренувань я займаюся фізичною підготовкою або роблю вправи з настільного тенісу. Під час тренування на настільному тенісі відпрацьовую комбінації, для орієнтування за столом під час гри. Також я займаюся подачею та прийманням м’яча. Це найважливіша частина гри, без якої жоден матч проходити не може.
— Пригадай ранок 24 лютого. Що у цей день відбувалося з тобою?
24 лютого розпочалося для мене як звичайний день. Я вийшла з молодшим братом вигуляти свою собаку. Тоді я не знала, що недалеко від міста, де я живу, вже почалися бойові дії. Повернувшись додому, ми з сім’єю вислухали промову президента та були у великому шоці. Такого не чекав ніхто. У той день закрили звичайну та спортивну школу. Всі були в очікуванні.
— Коли ви з сім’єю вирішили евакуюватися з міста?
Одного дня військові сказали нам, що є можливість виїхати з Сєверодонецька. Ми швидко зібрали речі та покинули моє улюблене місто. Вирушили абикуди й не мали кінцевої зупинки. Зараз я живу з Хорватії. Мій тренер був знайомий з хорватським тренером та надав мені його контакти. Далі я вже почала з ним спілкуватися та через деякий час він запропонував переїхати з родиною до Хорватії. Ми переїхали, але не всі. Мій тато залишився в Україні.
— Чи були в тебе думки покинути спорт?
Я не мала думок кинути настільний теніс. Він став для мене чимось більшим, ніж просто спорт. Так, це тяжка праця, яка потребує всієї твоєї уваги та аналізу. З іншого боку, для мене це хобі та відпочинок. Були певні злети та падіння, але настільний теніс — це невід’ємна частина мене.
— Що для тебе змінилося за цей рік?
Змінилось абсолютно все. Від країни, де я живу, до оточення. Почався новий етап життя. У ньому все інакше, але до всього звикаєш та починаєш насолоджується тим, що маєш.
— Які в тебе плани на майбутнє?
У мене такий ритм життя, що важко запланувати багато наперед. Все відбувається тут та зараз. Наразі я готуюсь до чемпіонату Європи, який відбудеться у липні цього року в Польщі. Я сподіваюся, що результат моєї підготовки буде гарним та я здобуду перемогу.
— Що для тебе зараз означає бути українкою?
Бути українкою — це любити та поважати свою країну. Шанувати своїх героїв та з гордістю представляти сильну та незалежну Україну на будь-яких змаганнях. Я українка, і я цим пишаюсь!
Авторка: Єлизавета Бережна
Джерело: Трибун – https://tribun.com.ua/uk/101659-nastilnij-tenis-tse-nevidemna-chastina-m…
peredplata
