ЛІДІЯ ІВАНІВНА ЗВЄРЄВА

(18.01.1925-26.05.2023)

Сумна звістка прилетіла з далекої Канади. Перестало битися серце наукової Мами, Учителя, Людини, яка відкрила для мене безмежний і щедрий Всесвіт філологічної науки, була порадником і оберегом на непростих життєвих перехрестях, навчила бачити сонце там, де раніше бачилися лише хмари…

Енциклопедія сучасної України скупо зазначає місце і дату її народження (с. Ниркове, нині Попаснян. р-ну Луганської обл.); заклад, у якому здобула вищу освіту – Харківський університет (1949); наукові звання – доктор філологічних наук (1984), професор (1986); подає перелік основних праць, а також те, що вона довгий час працювала у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Якою вона була? Була красивою ЛЮДИНОЮ – непереборною життєлюбкою з відкритим обличчям і осяйною усмішкою, чудовою мамою і дружиною, прекрасним викладачем і глибоким науковцем.

Нас приваблювало у ній світло її любові, найкращі риси характеру; ми захоплювалися її чесністю, порядністю, працьовитістю, відкритістю, благородством, інтелектом. Вона була й залишиться прикладом жіночності, інтелігентності, людяності, моральності, стійкості. Як щемно відгукується нині у серці один із фактів її біографії! Восени 1941 р. Ліда, тоді учениця дев’ятого класу, допомагала пораненим у військовому госпіталі, а згодом пішла добровольцем на фронт, воювала санітаркою у складі Другого Українського фронту, в одному з боїв отримала тяжке поранення. У лютому 1944 р. стала інвалідом Другої світової війни. Тоді їй було лише 18…

Лідія Іванівна щедро ділилася зі всіма теплом свого великого серця, енциклопедичними знаннями, завжди підтримувала слушними порадами. Зринають у пам’яті наші незабутні зустрічі у гостинній квартирі на вулиці Сіді Таль: родинний затишок, тихі розмови, запашний чай, фірмова шарлотка… Як цього не вистачає…

Ми любимо Вас…Нехай Всевишній прийме Вашу душу в свої вічні сади. А ми завжди пам’ятатимемо науку людяності й доброчинності, якою Ви щедро обдарували нас, Ваших вдячних учнів…

Лариса Мафтин