Запізніла у часі сумна новина з медичного закладу-притулку села Череш на Строжинеччині, де талановитий у колишньому журналіст прикутий до ліжка і всіма забутий провів останні роки, забутий і навіть тими, хто з ним пліч-о-пліч працював. На жаль так склалися обставини.
Доля не милувала Андрія Устянцева. Та в одному він був на висоті. Мав неабиякий журналістський хист. Андрій з ходу добував усе найцікавіше, що повсякчас хвилювало читача.
Читачі, пам’ятається, так і казали: «Ага, це Устянцев. Треба обов’язково прочитати…». Про все, про все. І про наші неперевершені краєвиди Карпат і про лісову Сокирянщину. Та всього не перелічиш.
Першим з перших Андрій Устянцев сповістив у газеті «Известия» про ідею будівництва водогону питної води з Ростоків для Чернівців.
А що казати: на резонансні й правдиві новини Устянцев був хоч куди мастак.
Але вже по всьому.
Тож пом’янімо Андрія незлим тихим словом.
Своїм журналістським трудом він цього слова заслужив.
Іван Агатій,
від імені тих, хто споминають його не злим словом, і хоч зрідка навідував його.
peredplata
