Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні 17 жовтня пролунало багато коментарів про те, що Україна не отримала “Томагавки”. Але отримати їх вона і не могла, адже питання ракет взагалі було підняте лише для того, щоб створити додатковий інструмент тиску на Росію. І оскільки було досягнуто попередньої домовленості про зустріч Путіна і Трампа в Будапешті, передача ракет до зустрічі автоматично призвела б до її скасування.
Втім, існує фундаментальна різниця між зустрічами на Алясці та в Будапешті. До Анкориджу Трамп їхав, сподіваючись на “добру волю” Путіна, не висуваючи жодних попередніх умов. Проте перед Будапештом Вашингтон нарощує важелі впливу — вторинні санкції, допомога Україні в ураженні російських енергетичних об’єктів і потенційне постачання далекобійних ракет.
Цього разу Трамп не погодиться на відсутність конкретних результатів переговорів із Путіним. Єдиним прийнятним результатом може стати лише перемир’я у війні. Якщо ж домовленості про перемир’я не буде досягнуто, у Вашингтона вже готовий план постачання ракет.
Таким чином, перед Україною два можливі сценарії:
- або крихке перемир’я з елементами міжнародних гарантій;
- або його відсутність і, відповідно, здобуття нових потужних можливостей для стримування росіян, а можливо, і для контратаки.
Путін погодиться на перемир’я лише в тому випадку, якщо вирішить, що є реальна можливість реалізувати в Україні щось подібне до “грузинського сценарію”, тобто припинення вогню й подальше занурення країни у хаос.
Розрахунок Москви простий: після перемир’я починається стихійна демобілізація ЗСУ, частина військових залишає службу й виїжджає за кордон, багато хто повертається до родин. В Україні стартують вибори на всіх рівнях, частина військових долучається до політичної боротьби. Головне ж — розгортається велика внутрішня політична боротьба. На поверхню виходять старі “консерви”, російська пропаганда працює на повну силу, Кремль знову вливає великі кошти у виборчі кампанії.
У країну повертається довгостроковий хаос, і на цій хвилі, рано чи пізно, приходять проросійські сили — прямі чи приховані сателіти Москви. Кремль розраховує, що американці допоможуть їм в Україні так само, як свого часу Обама допоміг Москві отримати Грузію й позбутися мене. Вважаю цей розрахунок примітивним, але Москва все одно зробить усе можливе, щоб реалізувати такий сценарій.
З іншого боку, Україна також зацікавлена в перемир’ї. Але їй не можна допустити тих самих помилок, які ми колись допустили у Грузії у 2012 році — через чотири роки після війни 2008-го. Необхідно жорстко обмежувати діяльність проросійських сил. І досвід у Києва вже є — у 2020–2021 роках були запроваджені довоєнні санкції проти Медведчука та його оточення, закриті їхні телеканали, заблоковано фінансові потоки.
Український народ не повинен проковтнути російську приманку. Людей спробують переконати, що якщо вони підтримають чинну владу або будь-яку іншу патріотичну силу, це нібито призведе до відновлення війни. Важливо розуміти: Путіну надзвичайно потрібно позбутися саме Зеленського — так само, як у 2012 році для Кремля було критично важливо позбутися мене. По суті, українцям спробують нав’язати хибний вибір: свобода або мир.
Значна частина грузинів свого часу погодилася зіграти в цю гру — і програла. Українцям варто врахувати сумний досвід грузинів і насамперед, звичайно, проаналізувати власну історію — вони повинні обрати свободу і обрати мир.
peredplata
