Буковинець Олександр Горюк: «Моя мрія – грати за команду НБА» (ФОТО, ВІДЕО)

Зараз у Сакраменто (США) проживає перспективний баскетболіст Олександр Горюк.

Олександр із успіхом грає в школі Jesuit High School та мріє досягти успіхів у американському студентському баскетболі, а згодом – закріпитися в одній із команд НБА.

18 – річний Олександр Горюк – уродженець с. Хрещатик Заставнівського району Чернівецької області. Саме на Батьківшині Олександр і розпочав займатися баскетболом. Ми поспілкувалися з потенційним першим буковинцем у НБА.

«Серйозно займатися баскетболом розпочав уже в США»

– Олександре, як розпочинався твій шлях у баскетболі ?

– Скажу, що спочатку баскетболом не цікавився. Одного разу у спортзалі нашої школи хлопці грали в баскетбол. Вони запропонували мені пограти з ними один матч.Я не дуже хотів грати, однак хлопцям вдалося вмовити мене. Коли розпочав грати, то побачив, що у мене виходить. Мені сподобалося грати у баскетбол. Я розпочав тренуватися кожного дня та захопився цим видом спорту.

– У яких змаганнях ти встиг зіграти, проживаючи ще в Україні ?

– Ми їхали на змагання шкільною командою. Грали з колективами сільських шкіл. Це не були надважливі змагання. Вони були аматорського рівня. Серйозно займатися баскетболом я розпочав вже в США.

– Розкажи про перші кроки в баскетболі тоді, коли ти вже переїхав у США…

– Коли я приїхав у США, то побачив, що тут усі змалку грають у баскетбол. Так само, як у нас грають у футбол. Коли грав на Батьківщині, то думав, що я хороший гравець. А вже після приїзду в США зрозумів, що мені ще треба багато працювати. У США більше приділяють увагу баскетболу, аніж в Україні.

– За яку команду зараз граєш ?

– Граю в школі Jesuit High School, що у Сакраменто. Це приватна християнська школа. У ній навчаються лише хлопці. Наш сезон перенесли на березень. Ми повинні були розпочинати грати у листопаді. А у квітні наступного року ми на 7 днів вирушаємо у Лос-Анжелес. Планувалося, що ми полетимо в штат Орегон, однак через відомі обставини, змагання там відмінили.

Виступаю також за клуб. 28 серпня ми плануємо вирушити в Колорадо. Ми гратимемо перед тренерами університетів. Буде відеотрансляція цих матчів.

– Я зрозумів, що ти своє найближче майбутнє пов’язуєш зі студентським баскетболом…

– Так. Для мене найголовніше отримати стипендію від College. Сподіваюся, що у майбутньому можу дійти до НБА. Моя мрія – грати за команду НБА.

– Чи є у тебе улюблена команда в НБА, за яку мрієш грати ?

– Напевно, ні. Для мене найголовніше – просто потрапити в НБА та постійно прогресувати.

– У тебе є шанс стати першим буковинцем, який гратиме в НБА...

– Сподіваюся, що так і буде.

– Розкажи про свій розпорядок дня…

– Я прокидався о 5 ранку. У мене було тренування з 6:00 до 7:30. Потім переодягався, приймав душ та їхав до школи на 8:15. Після школи у нас були командні тренування. Потім займався у спортзалі силовими вправами. А вже вдома займався уроками. У тій школі, у яку я ходжу, дуже важка програма. Найважча серед усіх шкіл Сакраменто.

А зараз я намагаюся прокидатися зранку. Бігаю, роблю швидкісні вправи. У мене є власний тренер, з яким і займаюся.

«Пощастило зустрітися з українськими представниками в НБА»

– Чи вдалося тобі зустрітися в США з відомими баскетболістами ?

– Пощастило зустрітися з такими українськими представниками в НБА, як Олексій Лень та Святослав Михайлюк, а також із Фестусом Езелі, який грав за команду «Голден Стейт Уорріорз». Зустрічався із відомим сербським баскетболістом Предрагом Стояковичем. Його син ходить у мою школу.

– Чи є у тебе бажання у майбутньому виступати за збірну України ?

– Бажання є. Зі мною зараз контактують українські тренери. Серед них – Максим Міхельсон. Я йому відправляю свої матчі. Я дуже хочу грати за українську збірну. Я планував цього літа завітати в Україну та поспілкуватися з тренерами національної збірної. На жаль, зробити цього не вдалося. Сподіваюся, що наступного року приїду на Батьківщину.

– Чи слідкуєш за українським баскетболом ?

– Трохи слідкую. Коли їхав у США, то тут нікого не знав. Тож зараз ні з ким звязок не підтримую. Усі головні матчі я провів в Америці.

«В Україні ходив у художню школу»

– Розкажи про своє хобі…

– До того, як я розпочав грати у баскетбол, дуже подобалося малювання. В Україні я навіть один рік ходив у художню школу. А вже коли приїхав у Америку, розпочав серйозно займатися баскетболом. Часу на малювання вже не було. Три – чотири тренування на день та школа – це серйозні навантаження. Зараз можу іноді пограти у Playstation та зустрітися з друзями. Зрештою, на це у мене часу обмаль.

– Знаю, що у тебе спортивна родина…

– Моя мама займалася легкою атлетикою – стрибки у висоту. А мій брат спочатку спробував себе у футболі, однак згодом серйозно зайнявся волейбол. Зараз він грає у тій же школі, що і я.

– Твої побажання буковинцям…

– Якщо хочеш досягти своєї мети, то треба наполегливо працювати. Не треба відкладати на другий день те, що можна зробити сьогодні. Важко знайти успішну людину, яка не працює. Треба не зважати на те, що про тебе говорять люди. Усе залежить тільки від тебе. Коли жив в Україні, то ніколи не думав, що гратиму в Америці перед тренерами найпрестижніших університетів і познайомлюся зі своїми кумирами. Найголовніше – ніколи не здаватися. Тоді усе буде добре.

 

Новини Партнерів