Волонтери публікують у Мережі історії тих, хто врятувався з Маріуполя, щоб громадськість знала, в яких умовах там люди, якого розмаху досягли злочини росіян та бойовиків «ДНР» в Маріуполі. Про деякі історії розповіла волонтерка Софія.
💔 Історія 1.
«Маріуполь, люди вирвалися з пекла. Тримаються, як можуть, прийшли до штабу по продуктовий набір та одноразовий посуд. В очах порожнеча. Тільки пропонуєш допомогти ― люди не можуть стримати сліз. Я обняла жінку. Від втоми та напруги вона почала падати і непритомніти. Принесли їй води, вона трохи відійшла і продовжила. Каже, у мене був бізнес, було життя, а через кілька днів я вже бачила понівечені тіла.
Готували у дворі на камінні, ставили каструльку і готували. Потім обстріл, їхнє сховище було зруйновано. Хто зміг, вибіг. Хто зміг…
Вони ховали людей у дворі, росіян не забирали, і їхні тіла розтягували тварини.
Щомиті вона молилася про те, щоб діти вижили… Їжі немає, води немає. Підвал, у якому вони сиділи, знайшли випадково, коли перебігали між бомбардуваннями. Вогкий і було чути писк щурів. Вона розповіла, як пригортала дитину і як не спала жодної секунди, іноді від безсилля відключалася. Їх завалило, і кричати було небезпечно, ― російські солдати просто вбили б, заради задоволення вбили… їм подобається відчуття влади, вони впиваються людським горем.
Від голоду вже були різні думки, такі як вбити свого собаку і з’їсти його, щоб протриматися ще кілька днів. Вона була вже готова, але раптом почула: «Є хто живий?». Думала, що це галюцинації, але ні, це були військові, які їх відкопали і допомогли виїхати з пекла. 14 людей їхали в одній машині, сидячи одне на одному… Вони всі повірили в Бога.
Вони й досі не розуміють, що вже у безпеці. Стискають пляшку води і постійно гірко плачуть. Пишу зараз, і в мене трясуться руки!»
Якщо ви зустрічаєте людей, які приїхали з гарячих точок, обніміть їх, ― повірте, це дуже багато значить. Це дуже страшно, боляче. Але ваше тепло й підтримка ― це так важливо. Допоможіть нашим людям відчути, що вони не самі!
Джерело: СТБ
peredplata
