Луценко про отця Гудзяка

Луценко про отця ГудзякаТільки у Львові на джазовому концерті можна зустріти без перебільшення великого сучасника, мудрого вчителя і доброго пастиря – отця Бориса Гудзяка. Його слова про подолання страху, відстоювання гідності, плекання віри були для мене найважливішими в перші місяці тюрми:

\”Якщо кожен подивиться на себе у дзеркало і скаже: «Як жити з цими питаннями страху і гідності, як бути з питанням її ціни? Чи в мене вистачить коштів на цю покупку? Для цього нам треба на мить зупинитися і поговорити із собою. Не сумніваюся, що в цій розмові із собою відповісти буде нелегко: ви ж будете самі. Щоб бути здатними змінити траєкторію нашого життя, що дасть змогу зберегти нашу гідність, нам потрібна солідарність наших ближніх. Коли ми побачимо, що друг, колега, сусід, сусідка, робить зі мною цей крок – ми стаємо сильнішими.

Ми стільки разів переживали цю силу солідарності, тож знаємо, які неймовірні речі відбуваються, коли люди ідуть разом, і як кане в забуття страх і зросте гідність. І наш страх, і наше прагнення гідності, і наша дорога на самоті чи в солідарності – усе це оповите таїнством. Годі запрограмувати той прорив, годі зорганізувати цей спільний рух. Важливо в серці, в душі, в розумі і думці плекати надію, плекати внутрішній простір вільний від лукавих нашіптувань – «ти не така, ти народився не в тій країні, в тебе не ті статки, не ті батьки, не ті таланти». Скільки цих лукавих голосів звучить, ззовні вони намагаються запанувати над нашим внутрішнім життям?

Але нам дано відмежовуватися, ми маємо психічну оболонку, таїнство власної душі, де кожного з нас доторкає Господь і каже: «Ти мій возлюблений син, моя донька возлюблена, яку я уподобив. Ти гідний, не бійся. Мир тобі. Дій». Дій з якістю душі, з тональністю думки і зі спокоєм у твоїх почуттях. У цьому полягає наша академічна свобода, тому що вона у своїй суті не відрізняється від правдивої свободи кожної людини, у цьому наші глибинні прагнення, у цьому суть нашого паломництва. Кожному з нас дано дивитись у вічі свого страху – називати його на ім’я, вказати йому місце, йому належне. Плекайте свою гідність.\”

Юрій Луценко