88% українських медійників стикалися з інтернет-тиск (атаки ботів, погрозливі листи, булінг, психологічний тиск тощо).
Такими є дані анонімного опитування, проведеного ГО “Інститутом масової інформації” серед журналістів в усіх регіонах України*.
Згідно результатів опитування, 87% тих, хто стикалися з кібербулінгом, пов’язують це із своєю професійною діяльністю.
Щодо типів онлайн-тиску, респонденти вказали, що найчастіше ставали жертвами атак ботів або тролів (42% опитаних). На другому місці серед загроз виявилися злами акаунтів (15%), третє місце посіли листи з погрозами, про які зазначили 14% респондентів. Рідше медійники стикалися з прослуховуванням розмов (10%) та фішингом (7%).
Опитування показало, що інтернет-булінг переважно виражається у формі флеймінгу[1] (38% респондентів) та обмовленні/зведенні наклепів[2] (20% респондентів). Серед інших видів кібер-булінгу, 14% медійників заявили, що страждають від нападок[3], 13% – про відчуження[4], і 7% ставали жертвами самозванства в мережі (коли переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію).
Загалом, 36% випадків онлайн-булінгу стається після написання журналістами постів в соцмережах, 31% – після публікації журналіських матеріалів, і 25% – після коментування у соцмережах (25%).
На думку опитаних, переважна більшість цькувальників є ботами (43%), або героями журналістських матеріалів (21%). Цікаво, що 13% опитаних журналістів вказали представників влади, як тих, хто здійснює (або замовляє) онлайн-булінг.
*Дослідження проводилося методом анонімного анкетного опитування. Всього було отримано 195 відповіді від журналістів, з них 81% – журналісти з усіх регіонів України, 19% журналісти з міста Києва. Дослідження проводилося протягом червня-липня 2019 року.
[1] флеймінг (від англ. flaming – пекучий, гарячий, полум’яний) – обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.
[2] обмовлення, зведення наклепів (denigration) – розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій інколи сексуальній манері.
[3] нападки, постійні виснажливі атаки (англ. harassment) – найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації.
[4] відчуження (блокування акаунту, видалення з груп, спільнот, список небажаної пошти тощо)
(Любов Найдьонова, заступниця директора Інституту соціальноїі політичної психології НАПН України, докторка психологічних наук, професорка)
Загалом, 36% випадків онлайн-булінгу стається після написання журналістами постів в соцмережах, 31% – після публікації журналіських матеріалів, і 25% – після коментування у соцмережах (25%).
На думку опитаних, переважна більшість цькувальників є ботами (43%), або героями журналістських матеріалів (21%). Цікаво, що 13% опитаних журналістів вказали представників влади, як тих, хто здійснює (або замовляє) онлайн-булінг.
*Дослідження проводилося методом анонімного анкетного опитування. Всього було отримано 195 відповіді від журналістів, з них 81% – журналісти з усіх регіонів України, 19% журналісти з міста Києва. Дослідження проводилося протягом червня-липня 2019 року.
Інформує Альона Заіка, регіональна представниця Інституту масової інформації у Чернівецькій області
peredplata
