Подібні випадки не раз траплялися на Кельменеччині, Сторожинеччині, інших районах області. Тому питання стоїть руба: як боронити тяжко вирощений урожай, та й себе? Вихід один – не роздумуючи, відстрілювати, беручи до уваги, що поміж дикою тваррю можуть траплятися й уражені сказом особини. Та тільки спробуй – тебе одразу затягають природоохоронні служби (з яких пуття, як від козлі молока), поліція, прокуратура. І обкладуть такими штрафами, що махнеш на все рукою. Тим часом мисливці краю, члени УТМР, у тому числі, й автор цих рядків зі своїми двома гладкоствольними рушницями цілком здатні навести порядок із засиллям не лише диких кабанів, а й червонястих лисиць, які на сьогодні є основними носіями сказу. Тут як би виглядало? Взяв дозвіл на відстріл – і порядок. Але зась, бо заковика в бюрократії. Аби взяти той дозвіл, керівникам мисливських організацій краю, принижуючись, треба вибивати його тижнями, а то й місяцями. І це тоді, коли дозволи на відстріл треба видавати вже сьогодні, поки свиняча братія не перевернула городи в тій же Михайлівці, Турятці, Синівцях – та всюди.
Особливу ж небезпеку становить червоняста лисиця. Звіра занадто багато розвелося. Навіть посеред білого дня лисиці безбоязно внаджуються на людські обійстя, вихоплюючи поживу навіть з курників. Це сьогодні підтвердять в кельменецькій Новоселиці, на Сокирянщині, навіть в передмісті Чернівців. Що робити? В Європі вже давно оголосили тотальну війну червонястій лисиці, відстрілюючи звіра цілорічно. А у нас знову бюрократичні пороги з посиланням, що відстрілюючи, ми, таким чином, завдаємо збитків природі. А якщо, не доведи Боже, уражена сказом рудохвоста покусає людину, з кого тоді питати?
Ситуація з розряду патових. Зважаючи на небувале досі засилля згаданої дичини, необхідно на державному рівні навести порядок. А цей порядок здатні навести мисливці. З обов’язковою умовою ще й стимулювати їхню роботу. Адже мова не лише про захист городів, де картопля росте, а й здоров’я людей. Як діяти, треба повчитися в Європи. Бо скоро навіть і в курниках не залишиться жодного когутика.
Іван Агатій, заслужений журналіст України
peredplata
