У процесі підготовки збірника присвяченого 25-річчю від створення РУХу на Буковині позавчора ми з Катеренчуком узгоджували його матеріал до збірника. Цей матеріал і фото яке я робив до збірника виявилося останнім (в дод.)
Отже цей матеріал уже стає і його пам\’яті.
Хай буде йому легше в іншому світі.
Василь Бойчук
Фрагменти нашої боротьби
15 березня 1990 року від імені Чернівецької міської організації Народного Руху України за перебудову, ми подали до Чернівецького міськвиконкому заяву про проведення 1 квітня 1990 року чергового рухівського мітингу на території Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту (поблизу вул. Московської Олімпіади).
25 березня мене запросили у кабінет голови Чернівецького міськвиконкому і у присутності офіцера КДБ в Чернівецькій області, голова міськвиконкому в усній формі заборонив нам проведення мітингу 1 квітня. На прохання надати письмову відповідь, голова міськвиконкому послався на публікацію у газеті “Известия”. Подаючи мені цю газету, повідомив, що з дати опублікування рішення Політбюро ЦК КПРС усі збори, мітинги та демонстрації на териорії УРСР та інших республік СРСР заборонені. Я прочитав у газеті “Известия” дане повідомлення і заявив про те, що ні я, ні більшість членів міської організації РУХу за перебудову не є членами комуністичної партії СРСР і тому до нас, як громадської організації, дане рішення керівного органу КПРС не має ніякого відношення. Я також повідомив про те, що наша громадська організація таки буде домагатися проведення рухівського мітингу 1 квітня.
26 березня, зібравши членів міської організації Руху та активістів Української Гельсинської Спілки (далі – УГС), ми прийняли рішення про збір підписів жителів м.Чернівці до Чернівецького міськвиконкому з вимогою надати право проведення запланованого мітингу. З 30 по 31 березня членами Руху та УГС було проведено збір підписів серед громадян м.Чернівці. У процесі збору підписів працівники міського відділу УМВС затримували наших активістів. Працівниками міліції було забрано наші підписні листи-звернення з підписами громадян.
У ці ж дні 30 та 31 березня проводили пікетування перед вхідними дверима будівлі Чернівецького міськвиконкому. Мені допомагали ще п’ять активістів із нашої групи підтримки участі у виборчій кампанії до місцевих рад, що проходили в цей же час у Чернівцях. Ми протестували проти заборони проведення мітингу 1 квітня. Тримали у руках (по двоє) два великого розміру плакати, на яких художником було написано текст 47-ї статті Конституції СРСР. За два дні нашої акції працівником міліції Скорейком було один плакат розірвано. 31 березня (у суботу) після завершення акції мною та членами ради міської організації Руху було прийнято рішення провести мітинг при відсутності офіційного дозволу Чернівецького міськвиконкому, але вже за іншою адресою, а саме на Радянській площі м.Чернівці (нині площа Соборна). Повідомляли через особисті контакти про початок мітингу на 19-00 год. Починаючи з 16.00 год., за декілька годин до початку самого мітингу на цій же площі запланували проведення протестної акції. Заготувавши три плакати з текстом 47 статті Конституції СРСР, нас, 6 чоловік, стали в центрі верхньої частини Радянської площі о 16-00 год. Перед цим я попросив 2-х молодих хлопців, братів Андрія і Олексія Медведюків з двома окремими фотоапаратами фіксувати перебіг подій. Через 20 хв. ми були взяті у щільне кільце службовців Чернівецького обласного управління УМВС. Один із офіцерів, а саме Скорейко, в черговий раз намагався вирвати у мене з рук плакат. При цьому одного нашого хлопця, який фотографував акцію протесту, працівники КДБ затримали і безповоротно вирвали у нього фотоапарат. На диво другий фотоапарат уцілів і ми навіть скористалися фотофактами, особливо у процесі наступних з’ясувань того що відбулося.
Через кільце оточення десь біля 17-00 год нам на допомогу прийшли додаткові сили активістів Руху і не дати працівникам міліції знищити плакати. Приблизно в цей же час до Радянської площі прибули автобусом КАВЗ додаткові сили правоохоронців і оточили нас ще одним щільним кільцем. У руках у нас залишався тільки один уцілілий плакат.
Я почав голосно для всіх присутніх, в першу чергу для працівників УМВС, зачитувати текст Конституції СРСР про наші права на мирні зібрання. При цьому висловлював подяку працівникам міліції за те, що вони нам забезпечують правопорядок під час проведення мітингу. Впродовж з 16.30 до 19.00 год нами, які були у міліцейському кільці та усіма активістами поза кільцем на Радянській площі було проспівано ряд українських патріотичних пісень, зокрема звучала “Червона калина”. Близько до 19-00 год. територія площі була вже заповнена активістами Руху, членами УГС та представниками інших громадських організацій, мешканцями м.Чернівці. Загалом було більше 1000 чол. Рівно о 19.00 год мною було доручено прочитати перед присутніми на площі Звернення від організаторів мітингу до Верховної Ради СРСР та до Політбюро ЦК КПРС. Перед тим як було оголошено Звернення повідомили присутнім на площі про відмову Чернівецьким міськвиконкомом у наданні права Чернівецькій міській організації НРУ провести мітинг 1 квітня на території музею народної архітектури та побуту з причини публікації у газеті рішення Політбюро ЦК КПРС про заборону проведення зборів, мітингів та демонстрацій на території усіх республік СРСР. Було також повідомлено присутнім на мітингу про факт введення регулярних військових частин в м. Рига Литовської РСР, про масові вбивства із застосуванням танків громадських активістів руху “Саюдіс” у Прибалтиці у січні 1990 року. Проголосили Звернення організаторів мітингу “Про вихід УРСР зі складу СРСР по причині репресій у Литовській РСР у січні 1990 року та призупинення на території СРСР статті 47 Конститцуції СРСР”. Мою пропозицію проголосувати за дане Звернення переконлива більшість присутніх на мітингу підтримала підняттям рук.
Наступного дня, 2 квітня до підприємства де я працював, прийшов капітан міліції з Протоколом про вчинення мною хуліганських дій 1 квітня на Радянській площі м. Чернівці. Даний Протокол я прочитав, але не підписав з причини того, що текст не відповідав правдивим фактам про події 1 квітня на Радянській площі.
6 квітня на першій сесії депутатів Ленінської районної ради м.Чернівці було організовано проти мене, як керівника Чернівецької міської організації Руху і депутата цієї ж районної ради, працівниками УМВС в Чернівецькій області, Чернівецької обласної та міської прокуратури, обласного Управління КДБ, депутатом Верховної Ради УРСР Іваном Бойком спроби схилити депутатів до надання згоди на притягнення мене до кримінальної відповідальності та арешт у сесійній залі. Після виступу майора КДБ, депутата Ленінської районної ради Величко, головуючим на сесії Ляховичем була надана мені можливість дати пояснення перед депутатами.
Я ознайомив 109 депутатів Ленінської районної ради про наші заходи з протидії незаконних дій Чернівецького міськвиконкому та про проведення мітингу 1 квітня на Радянській площі відповідно до громадських прав, які мала би надавати нам Конституція СРСР. Після мого виступу керівник юридичного відділу Чернівецького міськвиконкому не зміг навести доказів наших не правових дій, практично визнавши відсутність порушення. Головуючий на сесії Ляхович вніс проект рішення про надання згоди депутатів на притягнення мене до кримінальної відповідальності та арешт у сесійній залі. Результати голосування були такими: «за» – 38, «проти» – 71, «утримався» – один.
Депутатом Ленінської районної ради, під час цієї першої сесії, майором КДБ Величком мені було в усній формі сказано про те, що з сесійної зали мене відвезуть на цвинтар (Годидів) Великокучурівської сільської ради. Про даний факт я повідомив членам УГС м.Чернівці. Моїми друзями, членами УГС дана інформація була передана до редакцій “Радіо Свобода” та “Голос Америки”. Радіостанції передали інформацію про намір КДБ вбити мене як члена УГС.
Через два тижні на засіданні Президії Ленінської районної ради головою райради Ляховичем було поставлено на голосування питання про надання згоди Президії районної ради щодо притягнення мене до кримінальної відповідальності та арешт. Проте за результатами голосування не вистачило одного голосу.
У квітні 1990 року на першій сесії Чернівецької обласної ради (скликання 1990-94рр.) депутатом обласної ради, начальником Чернівецького обласного управління УМВС Василишином було заявлено про те, що “Цього екстреміста і націоналіста Катеренчука К.Г. він посадить до в’язниці”.
Даний спогад написано мною в честь 25-річчя від часу проведення Установчого з‘їзду Народного Руху України. Слава Україні !
Катеренчук Костянтин Георгійович,
делегат Установчого з‘їзду Народного Руху України, член Президії Чернівецької обласної організації НРУ 1989-1992рр., голова Чернівецької міської організації 1989-1992рр., член УГС з травня 1989 року.
м.Чернівці,18 вересня 2014 року
peredplata
