Колись Папієв його недонищив. Він тоді з піною біля рота вимагав музей закрити, Іванюків розігнати, Кобевка засудити… Моя фотографія йому не сподобалася на стенді, присвяченому Незалежності.
Та й усе, що пов’язано з Незалежністю України, Папієву не подобалося. Напевне, він таки ненавидить нашу державу. Тепер з нього це вилізає.
Пам’ятаю, як на святкуванні річниці з дня народження Івана Миколайчука на привітання «Слава Україні!» Папієв відповів «Героям сало!»
Але повернімося до Вижниці. Одного разу цей регіонал зайшов у музей, експонати якого ціле життя збирали Михайлина і Михайло Іванюки. Пані Михайлина ще мала тоді необачність попросити цього україноненависника, аби допоміг «вибити» приміщення під музей. Папієв спочатку ознайомився з експозиціями. А вони відображали історію визвольних змагань краю, боротьбу за незалежність. Це чомусь дуже обурило тодішнього голову від партії регіонів. І він вимагав закриття музею. Громадськість, журналісти і вся Буковина встали на захист своєї історії.
На щастя, партія регіонів зникла з влади, а Папієв — з Чернівців. Тож музей залишився.
Папієва нема, а справа його живе і хоче перемоги.
Недавно черговий раз виганяли музей з приміщення школи-інтернату. Бо депутати проголосували за те, аби там був мистецький центр. Та нехай він собі буде. Тим паче, що художня студія там є. Але у приміщенні хочуть влаштувати танці. І це б нічого, якби…
Колись у споруді, де розміщений музей, була катівня НКВС. Тут катували українців, які боролися з фашистами німецькими і російськими. У підвалах була тюрма. Досі у Вижниці з жахом розповідають, що там мордували і вбивали людей. І дійсно, підвал під великим будинком наполовину замурований. Що там на іншій половині? Досі нікому не відомо. Кажуть, що там може бути велика могила закатованих і вбитих патріотів України.
Чи можна танцювати на кістках? Гадаю, відповідь зрозуміла. Але чомусь обласні депутати так наполегливо голосують, аби віддати приміщення саме під ці потреби.
Депутат обласної ради від «Нашої України» Іван Шевчук брав безпосередню участь у створені та розташуванні цього музею. Тому проблему знає зсередини.
— Обласна рада уже прийняла кілька рішень з питань цього музею і приміщення, — говорить Іван Васильович. – Але жодного не відмінила. Тому дуже складно з’ясувати тепер, кому саме віддано приміщення. Я особисто за те, аби там був музей. Бо дійсно, не можна танці на кістках людей влаштовувати. Ми знаємо, що саме у цьому будинку була катівня НКВС. І хтозна, що може відкритися у замурованій частині підвалу.
За музей піднялася прогресивна громадськість Вижниччини. В області створена чергова комісія, яка вивчає питання розташування і функціонування такого музею.
Комісія також однозначно висловлюється за те, аби у цьому приміщенні був музей визвольних змагань.
Чому ж тоді депутати обласної ради проти?
Який у них зиск з такої позиції?
Чи, може, контра антиукраїнська знову піднімає голову?
Час покаже. І «Час» повідомить читачів про вирішення питання з музеєм у Вижниці.
Петро КОБЕВКО
peredplata
