Війна на Донбасі оголила український нерв – корупцію. Держава пронизана нею з ніг до голови: від чиновника найвищого рангу до сільського двірника.
Люди ж-бо бачать, як політики і державні діячі жирують на бідах українців.
Найкращі вілли, найдорожчі авта, найелітніша нерухомість у супердорогих державах – це все «нажито» за скромну зарплату чиновника?
«Якщо можна міністру і депутату, то чому не можна мені?» – так міркують собі держслужбовці на місцях. І тоді починається повна корупційна вакханалія. Заради наживи негідники йдуть на все. Вони продають терористам зброю, якою вбивають українських солдатів. Вони годують і одягають терористів.
Наш земляк, голова Луганської військової адміністрації Геннадій Москаль останнім часом щодня виловлює десятки фур на підконтрольній території. Вони вщент набиті добром, яке відправляють на територію терористичної «ЛНР».
Перші дві фури їхали на окуповану територію завантажені пивом. Москаль не підбирав слів, обурюючись цим. Адже фури проїхали десятки блокпостів, на яких стояли українські солдати, міліціонери, митники і прикордонники. Він говорив мовою сепаратистів.
— Ми затримали 162 авта у Лисичанську, — каже Геннадій Геннадійович. – Там мені погрожували, бунтували. Я (десь там) бачив ваші погрози. Пішки будете ходити. А пиво туди не пущу. Нехай п’ють сечу. Хотіли референдуму? Майте!
Своїм розпорядженням генерал Москаль заборонив в’їзд авт на територію, окуповану російськими фашистами і місцевими терористами. Туди можна йти пішки або проїхати на ровері.
І що сталося у перший день заборони?..
11 фур, набитих різним крамом, ховалися по «зельонках» і чекали «своєї» зміни на блокпостах у селищі Родина. Готувалися туди везти спиртне, тютюн, продукти, навіть… котячий корм.
— Знаєте, що найбільше обурює? – питає Геннадій Москаль. – Блокпости на нашу українську територію у наші села і школи не пропускають авта з продуктами. Бо постачальників жорстоко контролюють. А на окуповану територію… будь ласка. Вони туди везуть продукти, горілку, цигарки, а звідти нам терористів, фашистів, зброю, вибухівку.
У 1995 році озброєні чеченці безперешкодно пробралися у Будьонівськ, захопили лікарню і вбили десятки людей. Їх за хабарі пропустили продажні російські правоохоронці. Ми хочемо таке мати в Україні?!
Окремим нашим силовикам доларові купюри затуманили розум. І вони забувають, хто стріляє у їхній бойових товаришів.
Москаль каже, що не на того напали, і він таки дотисне корупціонерів, бандитів, злодіїв і всяку погань на українській землі.
Коли Москаль з озброєною охороною зупинив фури, водії та супроводжуючі порозбігалися, як руді миші. Доводилося їх по «зельонці» виловлювати. А потім була крута розмова:
— Як ви через блокпости проїжджаєте? – запитав Москаль.
— …
— Я не можу проїхати легковим авто. Мене шмонають, перевертають все догори дриґом. А ці фури що, з парашутом скинули сюди? Кого ви годуєте?! Терористів, котрі тут половину Донбасу вже знищили?
Відповіді Геннадій Геннадійович не отримав. Але фури не пропустив на окуповану територію. Ми поки що не знаємо ні фірм, ані тих людей, котрі пакували спиртне і продукти для терористів. Москаль уже знає: якщо найближчим часом вони не постануть перед судом, нічого не зможемо вдіяти з усесильною корупцією.
Як і не можемо ми подолати лісових бандитів на Буковині. Щодня зі станції Чернівці на Румунію відправляють до 200 вагонів з відбірним українським лісом. Його ріжуть на євростандарт і везуть до фірми «Швайгхофер». Копійки платять за кругляк. Потім наші заробітчани виготовляють з цього лісу відбірні меблі й продають їх в Україні за ціною, у сотні разів вищою за сировину.
Чим більше говоримо про проблему, тим швидше ліс прямує до Європи. І вже ним нібито займаються всі: прокурори, міліціонери, СБУшники, податківці, митники, політики і двірники. А зрушити проблему з місця не може ніхто.
Найбільше мене особисто насторожує те, що правоохоронці та влада виправдовують корупцію лісової галузі.
Влада розповідає нам байки про високі штрафні санкції, які будуть застосовані до України, якщо зупинити вивіз лісу за кордон.
А правоохоронці Буковини говорять, що ліс не наш, він з інших областей України. Тож ніхто з них не при справах. Тільки з лісом ніяк ладу не наведемо.
Минулої неділі з Чернівців відправили 167 вагонів кругляка. У прокуратурі казали, що то сосна, яка не росте на Буковині. Для того, аби перевірити цю інформацію, мені довелося забратися на стрих залізничного вокзалу. І що я звідти побачив…
Сосна подається на відкритих платформах і навіть на метр виступає над бортами вагона, а бук, дуб та інші тверді породи сховані у закритих вагонах, і складають цей матеріал так, аби він не виглядав з-за бортів. Тож прокурори або цього не знають, або про це не говорять.
Далі запустили якийсь міф про те, що наша лісосировина непридатна ні до чого, окрім дров. Тож на митниці цей ліс оформляють як дрова.
Невже той відбірний бук пішов на дрова, який сто років тому посадили у Валя-Кузьмінському лісництві у монастирських лісах і про який досі у Відні збереглися документи?.. Не вірю!
А ще звідти вивезли у пень зрубані дуби, аналоги яких у світі є тільки в одному лісі Канади. Це — також дрова?!
Аби очі повилазили тим, хто заповнив документи на цю відбірну лісову породу.
Отож брешуть лісові пройдисвіти про дрова, а не про високоякісну деревину. Та й чи потрібно австрійській компанії возити дрова з України?
Щодо того, чи буде Україна платити штрафи за невиконання зобов’язань перед іноземними фірмами, протрубили влада і депутати, коли відтермінували мораторій на вивіз лісу за кордон.
Чому ніхто не цікавиться тим, що не держава, а приватні фірми гонять кругляк з України? Ці фірми жодного відношення до лісів не мають. Їхні власники не зуміють відрізнити смереку від сосни чи ялиці. Та й взагалі вони тут не живуть.
З 167 вагонів кругляка, який минулої неділі поїхав до ««Швайгхофера», тільки один вагон був з Буковини.
Інші – з Києва (?!).
Це якраз і підтверджує, що фірми розміщені у столиці. А ліс – у Карпатах. Власники – в уряді, парламенті, АП, генпрокуратурі та у МВС. Яке відношення до держави мають приватні фірми? Ніякого. Тож Україна не несе відповідальності за її грабунок. Але й не зупиняє цього грабунку. Бо люди, котрі державу грабують, нею й керують.
І нема на те ради.
Хіба що знову шини стягувати на вулицю Грушевського…
Петро КОБЕВКО
peredplata
