На Сході України поступово встановлюється перемир\’я, наразі від лінії розмежування відводиться озброєння калібром менше 100 мм. Оглядачі обережно повідомляють, що можна перевести дихання, Україна отримала передишку. А надовго? Навряд чи – противник у нас найпідліший і найпідступніший. Виходячи з власних кон\’юнктурних інтересів, він припинив вогонь на фронті, але активізує свої дії в тилу. Тактика відома – примусити одних українців битися з іншими.
Намагаються пересварити українців
Виборча кампанія в Україні вступає у найбільш відповідальну фазу. Різко загострюється боротьба за голоси виборців, і у ній деякі політичні сили не гребують жодними засобами. Чим гостріше одні українці нападають на інших, тим більше радості приносять Кремлю. Адже там зрозуміли, що в боях на фронті здолати нас не вдалося, тому переключилися на методи підриву нашого суспільства зсередини. Ставку зроблено на сили вчорашнього дня. Партія регіонів розпалася, але її уламки зареєструвалися як нові політичні партії. Або ж старі регіонали влилися у раніше створені партії й дали їм друге життя. Наприклад, ще 2004 року відомий тоді міністр транспорту Георгій Кирпа започаткував партію \”Відродження\”. Але події \”Помаранчевої революції\” виявилися фатальними для неї: Кирпа пішов з життя, за офіційною версією, внаслідок самогубства. А партія опинилася на узбіччі політичного життя.
З наближенням нинішніх виборів оголошено її оновлення. Партію очолив відомий регіонал Хомутинник, у регіональних організаціях \”Відродження\” чільні посади займають його колишні однопартійці. І ця структура – лише одна із багатьох, які нині йдуть на вибори з опозиційними гаслами. Такі гасла досить популярні серед збіднілих і розчарованих людей, котрі не дочекалися покращення власного життя, на яке надіялися у період Революції Гідності. Те, що в країні вільно діє політична опозиція, є ознакою демократії. Питання полягає лише в тому, куди опозиція кличе народ. Біда, коли назад.
А колишні регіонали за декілька років свого правління довели державу до краю. Революція була відповіддю на пограбування України клікою Януковича – прямого агента Кремля. Нині Путін прагне привести до влади у Києві нових \”Януковичів\”. Якщо перелицьована Партія регіонів матиме сильні позиції в органах самоврядування декількох регіонів України, почнеться реалізація наступних етапів путінського плану – провокування дострокових парламентських і президентських виборів. Тут Кремль грошей не рахуватиме, бо йдеться про його повний контроль над нашою країною.
Ставка робиться не лише на вчорашніх регіоналів, а й на крайньо радикальні сили як лівого, так і правого спрямування. Чим активніше ті вдаватимуться до протистояння, особливо силового, тим легше буде Путіну розколювати Україну. Ми ще не забули вибухів під Верховною Радою, що забрали життя чотирьох національних гвардійців. Суспільство було шоковане тим, що до подібних дій вдалися представники політсили, котра постійно декларує свій патріотизм. Масовим розчаруванням простих людей намагаються скористатися різні політичні сили, які вбачають у цьому шанс дорватись до керма державою.
Нинішня влада наробила багато помилок, тому значною мірою втратила кредит довіри, отриманий на Майдані. Якщо хоче зберегти себе, мусить негайно виправляти помилки і активізувати реальне втілення реформ, а не лише розмови про них. Ситуація складна, вихід з неї вимагає політичних дій.
Як використати передишку?
Без створення нової судової системи руху вперед не буде. Корумпований суд необхідно замінити таким, якому люди довірятимуть. Як, до прикладу, має повагу в суспільстві нова поліція, на відміну від старих продажних ментів. Масова корупція роз\’їла державний механізм, а боротися з нею без справедливого суду неможливо. Україна ще не втратила підтримку західних держав, проте ті вимагають негайно реформувати прокуратуру, щоб успішно долати успадковану корупцію на різних рівнях. Ігнорувати цю вимогу неможливо, інакше влада втратить зарубіжні фінансові вливання, завдяки яким наша економіка ще якось животіє. А дати поштовх економічному розвитку в умовах тотальної продажності й хабарництва в державному апараті у принципі неможливо.
Необхідні величезні зусилля з наведення елементарного ладу в державі, причому в умовах незавершеної війни. У будь-який момент агресор може вдарити всією силою своєї армії, а як йому протистояти? Збройні Сили України вимагають негайного переозброєння і сучасного навчання військовослужбовців. Фінансових і матеріальних ресурсів нині на це не вистачає, тому потрібно забезпечити реальне зростання економіки. Хоча представники влади й обіцяють, що економічний ріст почнеться 2016 року, словам вже віри немає. Відновити довіру можуть тільки відчутні зрушення на краще.
Переважна більшість українців найбільше хоче справжнього миру. Досягти його ми зможемо лише тоді, коли наша держава достатньо зміцніє, щоб своєю силою відбити будь-яке бажання агресора продовжувати військові дії проти нас. Завдяки мужності наших солдатів і зусиллям вітчизняних дипломатів Україна отримала тимчасову передишку. Перемир\’я дає можливість перегрупувати сили й взятися за проведення справжніх реформ. Нині увага суспільства сконцентрована на місцевих виборах, від результатів яких багато залежить у нашому житті. Головне – проголосувати за майбутнє, а не за минуле. І не піддатися на провокації, мета яких полягає у розпалюванні громадянського конфлікту всередині України. Надіємося, що нам всім вистачить мудрості подолати нинішні біди й переможно завершити нав\’язану нам війну. Довгоочікуваний мир має прийти на українську землю, і від нас залежить, чи зможемо ми прискорити цей процес.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
