У Кельменецькому РАЦСі повнолітньому громадянину відмовили у задоволенні заяви про бажання змінити по батькові. Рідні звернулися по допомогу.
З`ясувалося, що мати юнака розірвала шлюб з його біологічним батьком у судовому порядку ще декілька років тому. Так і не дочекавшись будь-якої вісточки від людини, завдяки якій з`явився на світ, хлопець, досягши 16-ти років, з власної волі та без відома рідних змінив прізвище, яке носив, на дідусеве. Цим самим, вочевидь, засвідчивши неабияку повагу та шанобливе ставлення до нього. Тоді ж змінити по батькові у місцевому РАЦСі юнакові відмовили, пояснивши, за словами дідуся, що для цього слід бути повнолітнім. Саме тому він зараз рішуче налаштований в особистих документах у графі «по батькові» також мати ім`я дідуся. Пан Анатолій не проти, бо дуже любить онука, якому фактично замінив рідного батька. Він просить допомогти розібратися у хитросплетіннях чинного законодавства та пояснити, як хлопцеві реалізувати своє рішення.
Відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України \”Про органи реєстрації актів громадянського стану\”, зміна прізвища, імені та по батькові підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану. Норми Цивільного кодексу України чітко визначають поняття імені: \”Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові\”. Порядок розгляду клопотань про зміну імені регулюється Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України. Реєстрація зміни прізвища та імені громадян України провадиться за їхньою власною заявою відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем їх постійного проживання. Зміна прізвища та імені фізичними особами, які є громадянами України, дозволяється після досягнення ними 16-річного віку. За згодою батьків або одного з них, з ким проживає особа, яка досягла чотирнадцяти років, вона має право змінити своє прізвище та ім`я. А по батькові фізичної особи може бути змінено тільки у разі зміни її батьком свого власного імені. Якщо батько змінив своє ім`я, змінюється і по батькові у неповнолітніх дітей. (Дитині, яка досягла чотирнадцяти років, воно змінюється за її згодою). У повнолітніх дітей по батькові змінюється за їх письмовим зверненням до відділу реєстрації актів цивільного стану за їх місцем проживання…
Також зміна по батькові дитини припустима у випадку усиновлення. Тоді дитині може бути присвоєно по батькові, відповідне імені усиновителя. Зміна здійснюється на підставі рішення органів опіки та піклування. Громадяни, які вирішили змінити своє прізвище або ім`я, разом із заявою повинні надати паспорт та квитанцію про сплату державного мита. До заяви про зміну прізвища або імені додаються: свідоцтво про народження заявника; свідоцтво про шлюб (якщо заявник перебуває у шлюбі) чи його розірвання (якщо шлюб розірвано); свідоцтво про народження неповнолітніх дітей; фотокартка. Якщо фізична особа бажає змінити по батькові, то до зазначених документів обов`язково повинен бути доданий документ, що підтверджує зміну батьком власного імені …
Але у мережі Інтернет то тут, то там рясніють повідомлення, причому датовані 2014-м роком, що «Відтепер українці можуть змінити не лише прізвище чи ім`я, а й по батькові» Мовляв, секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розробив проект закону \”Про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо права на зміну по батькові)\”. \”Законопроект розроблено з метою виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі \”Гарнага проти України\” (рішення від 16 травня 2013 року, заява № 20390/07) та усунення відповідних недоліків чинного законодавства, які стали підставою для постанови про порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод\”, – йдеться в повідомленні секретаріату. Зокрема, у зазначеному рішенні ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод з урахуванням того, що відповідні положення законодавства України, які регулюють питання зміни по батькові, сформульовано недостатньо чітко. Європейський суд зазначив, що українська система зміни імені є достатньо гнучкою, і людина може змінити ім`я, дотримуючись спеціального порядку з незначними обмеженнями, які застосовуються в особливих випадках та в основному стосуються сфери кримінальної юстиції. Однак, на відміну від можливості змінити власне ім`я та прізвище, чинне законодавство України прямо не передбачає права особи змінювати на власний розсуд своє по батькові. \”З метою виконання зазначеного рішення Європейського суду та недопущення аналогічного порушення у майбутньому проектом закону пропонується внесення змін до частини першої і другої статті 295 Цивільного кодексу України, якими передбачатиметься право особи на власний розсуд змінювати своє по батькові так само, як і своє прізвище та (або) власне ім`я\”, – йдеться у повідомленні прес-служби. Цей законопроект вже зареєстровано у парламенті».
Начальникові Чернівецького обласного відділення ДРАЦС Головного управління юстиції у Чернівецькій області Орисі Іванівні Андрієць відомо про «справу Гарнаги» та законопроект секретаріату уповноваженого з прав людини. Однак, за її словами, наразі (станом на 23 листопада 2015 року, — Н. Б.) ні Сімейний кодекс України, ні Цивільний кодекс… не доповнений нормами, про які йдеться. Саме тому говорити про відносно легку процедуру (з тих чи інших причин) зміни по батькові навіть дорослої дитини свого біологічного батька поки що не випадає. А щойно буде прийнято законопроект та надійдуть відповідні вказівки про застосування нового в законодавстві, РАЦС неодмінно повідомить про це громадян через ЗМІ та почне приймати їхні звернення…
Зважаючи на «маємо, що маємо», все ж сподіваємося, що повноправний громадянин України з Кельменеччини, одержимий великим бажанням внести зміни до власних документів, невдовзі це право таки отримає. Бо ж зволіканням із законодавчим визначенням питання, про яке йдеться, органи влади продовжують нахабно втручатися в особисте життя кожного з нас.
Якщо ж так не станеться, кожен має право звертатися до судових інстанцій аж до Європейського суду з прав людини. Як це зробила пані Гарнага.
Наталія БРЯНСЬКА
CASE OF GARNAGA v. UKRAINE
(Заява № 20390/07)
Стислий виклад рішення від 16 травня 2013 року
24 березня 2004 заявниця звернулася до Відділу реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції (далі – «Відділ реєстрації») з вимогою змінити її по батькові з «Володимирівна» на «Юріївна» з метою підкреслити більш тісний родинний зв`язок з вітчимом та неповнорідним братом, а не з біологічним батьком. Проте Відділ реєстрації відмовив у задоволені вимоги заявниці, посилаючись на Правила державної реєстрації актів громадського стану, затверджені Міністерством юстиції, які передбачають, що по батькові фізичної особи може бути змінено тільки у разі зміни імені її батька. 23 квітня 2004 заявниця оскаржила цю відмову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. 10 червня 2004 зазначений суд встановив, що відділ реєстрації діяв відповідно до закону, зокрема, відповідно до статті 149 Сімейного кодексу України 2002 року, і у зв`язку з цим залишив скаргу заявниці без задоволення. 3 грудня 2004 року апеляційний суд Київської області залишив рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи, що його висновки ґрунтувались на чинному на той час законодавстві. 31 жовтня 2006 року Вищий адміністративний суд України відхилив касаційну скаргу, подану заявницею.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявниця скаржилась за статтею 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на те, що органи влади втручаються в її особисте життя, відмовляючись змінити її по батькові.
Розглянувши справу, Європейський суд зазначив, що регулювання питання зміни по батькові фізичних осіб в Україні має недоліки та містить обмеження, які не відповідають закріпленій законодавством свободі зміни імені, невід`ємною частиною якого є по батькові. Більш того, національні органи, відмовляючи у задоволені відповідної заяви заявниці, не навели достатніх підстав для цієї відмови. Відповідно, Європейський суд встановив, що було порушення статті 8 Конвенції.
РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД:
«1. Оголошує одноголосно заяву прийнятною.
2. Постановляє одноголосно, що було порушення статті 8 Конвенції.
3. Постановляє чотирма голосами проти трьох, що констатація порушення сама по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку моральну шкоду, якої зазнала заявниця.
4. Постановляє одноголосно, що:(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявниці 222 (двісті двадцять два) євро компенсації судових та інших витрат разом з будь-яким податком, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти…»
peredplata
