За китайським календарем 2016 рік вважається роком Мавпи. Тварина ця вкрай нахабна, злодійкувата, схильна до сваволі й капостей. Вона не бажає коритися загальновизнаним правилам і боїться лише тих, хто значно сильніший за неї. Мавпа отримує задоволення, якщо їй вдається когось залякати. Неприємна істота, до того ж, людиноподібна.
Найстрашніше, коли мавпа доривається до знарядь убивства. Недарма з\’явився вираз \”мавпа з гранатою\”, яким окреслюють політиків з непередуваною поведінкою, в руках яких опиняється смертельно небезпечна зброя. Отака злобна \”мавпа з гранатою\” кільканадцять років тому завелася у Кремлі, звідки нині погрожує вкинути увесь світ у пекло ядерної війни. І все частіше демонструє всім свій старий облізлий зад, який червоніє на очах.
Назад, до Сталіна!
Наприкінці 2015 року в Росії широко відзначався черговий день народження Сталіна. Того дня, 21 грудня, на Красній площі у Москві вишукалися тисячі людей з комуністичною символікою, що прийшли покласти квіти на могилу тирана під Кремлівською стіною. Звичайно, найактивнішими виявилися провідні діячі компартії, особливо Геннадій Зюганов. Але не лише він. Два депутати від КПРФ – Валерій Рашкін і Сергій Обухов – закликали державним коштом відкрити \”Центр І.В. Сталіна\” з метою вивчення сталінського досвіду. На їхню думку, цей досвід необхідно широко застосовувати в сучасній Росії, щоб перетворити її на таку ж державу, якою був СССР часів їхнього кумира. Досвід страшного минулого вже проходить обкатку на Донбасі, де російські окупанти надають місцевим сталіністам всебічну допомогу.
Напередодні сталінського дня народження луганські комуністи встановили в обласному центрі пам\’ятник генералісимусу. Слід відзначити: вчасно в Україні судом заборонили компартію – адже її члени вже відкривали бюст цього кровопивці у Запоріжжі, могли би натикати таких ідолів по всій країні. Відновлювали б не лише символи зловісної епохи, але й її нелюдську політику. Проте у нас нині іде протилежний процес – декомунізації, хоч і запізнілий, але конче необхідний. Якби його не проводили, то отримали б те, що має населення окупованої частини Донбасу.
Коли російські диверсанти на чолі з відставним офіцером Головного розвідувального управління Генштабу Міністерства оборони РФ Ігорем Гіркиним (Стрєлковим) захопили українське місто Слов\’янськ, там почалися розстріли українських громадян. Для \”суду\” над своїми жертвами убивці створили \”трійку\” за сталінськими зразками, яка виносила розстрільні вироки на основі… Указу Президії Верховної Ради СССР від 22 червня 1941 року! Скасованого багато десятиліть тому документа давно неіснуючої держави. Законність по-сталінськи, що й казати! Такий досвід запроваджують прибічники повернення у далеке минуле. І багато уваги вони приділяють одурманенню молоді.
У так званій ДНР відроджуються такі релікти минулого, як організації жовтенят і піонерів. Правда, під іншими назвами. Дітей з 7 до 10 років охоплюють організацією під назвою \”Орлята\”. А тих, кому від 10 до 14 років, мобілізують у \”захаровці\”. Назву нинішньому аналогу піонерської організації дали за прізвищем Захарченка, якого бойовики вважають \”лідером ДНР\”. Повним ходом будується пародія на сталінський СССР.
У самій Росії пародійного ще більше. Вже малюють \”ікони Сталіна\”, з якими влаштовують \”хресні ходи\”. Видно, мало більшовики знищили попів і зруйнували храмів, якщо нині комуністичних ватажків прирівнюють до святих. У російських школах Сталіна вивчають як \”успішного менеджера\”. А на Новий рік у деяких російських містах Діди Морози давали дітям подарунки у пакетах з портретами Сталіна. Виховують покоління нових сталіністів?
А от у зовнішній політиці мавпувати минуле Путіну не вдається.
Він прагне поділити світ на \”сфери впливу\” за тим зразком, за яким Сталін поділив його 1945 року в Ялті разом з Рузвельтом і Черчілем. Проте нинішній світ зовсім інший, і живе він за законами ХХІ століття, а не попередніх епох. \”Мавпа з гранатою\” цього зрозуміти ніяк не може. У середині ХХ ст. Совєтський Союз перетворився на могутню державу з ядерною зброєю, другу за своїм впливом державу світу після США. А нинішня Росія давно втратила такі позиції й деградує на очах. Їй не за світове панування варто боротися, а вирішувати нагальні питання у всіх сферах життя, доки держава ще не почала стрімко розвалюватися.
Падіння світових цін на нафту продовжується, західні санкції підривають російську економіку зсередини. А Кремль викидає величезні кошти на армію, замість стабілізації життєвого рівня своїх громадян. Останніми тижнями трохи менше тратить на військові провокації проти України, натомість значно більше – на військові дії у Сирії. Ще й загострює до краю відносини з Туреччиною.
Закордонними авантюрами Путін відволікає увагу власних громадян від внутрішніх проблем Росії. Нагнітається істерія в засобах масової інформації, перед людьми ставляться абсолютно нереальні і непотрібні цілі. З`являються вимоги необхідності \”повернення Константинополя і Єрусалима\” росіянам. А хіба вони колись володіли цими містами? Балачки про контроль над Цареградом і Єрусалимом велися під час Кримської війни, яку Росія ганебно програла. Намагалися царські полководці захопити Константинополь і пізніше, у 1878 році, але Європа їм не дала. Як не змогли заграбастати місто і під час Першої світової війни. А тоді Росія мала сильних союзників, нині ж – лише сильних противників.
Біситься червонозада мавпа, верещить, розмахує іржавою гранатою. А світ невпинно рухається вперед, лишаючи далеко позаду мавпячий заповідник. Вереску звідти ще почуємо чимало, але поступово він буде стихати: невдовзі мавпи матимуть зовсім інші проблеми, ніж мають зараз. Вони опиняються на узбіччі сучасного життя, і вибиратися звідти з кожним роком буде все важче. Повернутися в імперське минуле не вийшло, а у майбутньому немає місця ні Російській імперії, ні Сталіну, ні Путіну з його спробами зупинити історичний процес.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
