Не вельми популярне рішення прийняли організатори Всеукраїнського фестивалю поезії «Від Гуцулії – до кряжів донецьких», пам’яті поета-полів’язня, Шевченківського лауреата Тараса Мельничука, що торік вп»яте провів свої зустрічі на буковинській та прикарпатській землі у дні пам’яті геніального літератора, провести наступний захід наступного року.
Пов’язане воно насамперед з тим, що цьогоріч випадає чимало видатних культурно-мистецьких дат: 75-річчя від дня народження геніального кіноактора, режисера і сценариста Івана Миколайчука, 80-річчя визначного поета, прозаїка, актора і режисера Миколи Вінграновського і чверть віку від дня заснування квартальника «Буковинський журнал». Тому й запропоновано провести УІ фестиваль поезії наступного року, оновивши його формат, доповнивши традиційні заходи науково-практичною конференцією, викладачі, студенти, вчителі та учні, котрі вивчають творчість Тараса Мельничука, зможуть виступити з науковими робами, котрі побачать світ на сторінках майбутніх книг спогадів про великого поета, наукових досліджень, приурочених його 80-річчю, яке відзначатимемо 2018 року.
Торік у буковинців з’явилася прекрасна можливість, не чекаючи днів проведення фестивалю, збиратися біля меморіальної дошки Тарасові Мельничуку, присвяченої його навчанню в Чернівецькому університеті 1958-1959 років (її відкрито по вулиці Радіщева до 20-річчя відходу поета в інші світи. Виготував її відомий в Україні скульптор Володимир Шолудько). Тому саме 29 березня до неї зібралися лауреати літературної премії «Князь роси імені Тараса Мельничука», поети, літературознавці, шанувальники творчості, музейні працівники, журналісти, аби поклонитися світлій пам’яті великого поета-борця.
На фото біля меморіальної дошки Тарасові Мельничуку в Чернівцях 29 березня 2016 року: (зліва направо) викладачі університету, музейні працівники Валентина Чолкан, Ніна Краснова, Світлана Кирилюк, Мирослав Лазарук, Василь Костик, Борис Бунчук, Володимир Антофйчук, Мар’ян Ларарук.
Світлина Василя Салиги.
Звучали слова вдячності і шани з уст декана філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професора,поета Бориса Бунчука, професора, завідувача кафедри української літератури факультету Володимира Антофійчука, впевненості, що започаткована справа – проведення фестивалю відбуватиметься й надалі. На тлі грошовитих, широко розрекламованих імпрез Мельничуківське свято пробило собі впевнену дорогу у перспективу. Тим паче, попереду – ювілейний рік, зустріти який треба публікацією не відомих творів широкому читацькому загалові, книжкою спогадів. А про те, що поезія Мельничука нині, як ніколи, актуальна, прозвучало у виступі професора В. Антофійчука, який продекламував поезію «СТАРОДАВНІЙ СОНЕТ» з епіграфом мало знаного давнього поета Яна Анджея Морштина (1611-1693) «Бджіл медоносних українські доли»:
Бджіл медоносних українські доли,
Й сама Вкраїна – вулик золотий…
Було, було… Та відгуло в світи
Й взяло з собою щільники медові,
І покриткою попід тинню доля
Пішла, розп’ята на штики й хрести.
Втіка з Сибіру Кармелюк Устим,
Але дарма – нема Вкраїни вдома,
Є прах. Є страх… З Софії капле кров,
Аж захлинулись Золоті Ворота,
І жебраком йде до Москви Суботів,
А до галер прикований Дніпро
Везе своїх братів й сестер в неволю
Повз москалем зґвалтовану тополю.
МИРОСЛАВ ЛАЗАРУК
peredplata
