Днями в Росії пролунали нові заклики \”захистити російськомовних\” в сусідніх країнах. Заявила це глава Ради Федерації, уродженка України Валентина Матвієнко, яку самі росіяни називають \”Валька – Стакан\”. Хоча пані Валентина цього разу виступала на тверезу голову, її слова неможливо назвати виваженими і тверезими. Вона звинувачувала у порушенні прав російськомовного населення уряди країн Балтії, України, Молдови, але реальних фактів порушень не навела. Навряд чи подібні заяви з`являються випадково – вони мають конкретну політичну мету. Невже Москва планує розширювати агресивні дії на постсовєтському просторі й шукає для цього приводу?
Гітлер колись також захищав німецькомовних…
Плануючи захоплення Європи наприкінці 30-х рр., Адольф Гітлер також волав на увесь світ, що чехи і поляки \”грубо порушують права німецького населення\”. А потім почав захоплювати сусідні держави, \”щоб захистити німців\”. Дозахищався до того, що загинули десятки мільйонів людей, а німецькомовне населення з території Чехословаччини і Польщі було примусово виселене в Німеччину. Чомусь керівництво сучасної Росії не бажає враховувати цей досвід. Відновлюючи імперію, воно намагається використати у своїх інтересах мільйони етнічних росіян, а також людей іншого етнічного походження, котрі використовують для повсякденного спілкування російську мову.
Проте два роки війни на Донбасі засвідчили: серед таких людей багато справжніх українських патріотів, які самі захищаються від російського агресора, а не закликають \”Путін, прийди і захисти!\” Ті, хто прагне жити в нормальних умовах і мати гідне майбутнє, намагаються триматися від путінської Росії подалі. Адже нинішні господарі Кремля загнали свою країну в кут, намагаючись повернути її в минуле, коли у Ялті й Потсдамі керівники СССР, США і Великої Британії ділили світ на трьох. Сталін тоді хапнув багато, хоча власних апетитів так і не задовольнив. Йому хотілося світового панування, як раніше Гітлеру.Схоже, подібні апетити розігралися й у Путіна. Куди він полізе далі?
Країни Балтії готуються до найгіршого
Тривоги за майбутнє не приховують насамперед у Латвії, Литві й Естонії. Вони входять до складу НАТО, тому просять союзників допомогти їм у зміцненні оборони. І провідні держави альянсу готові це зробити. Небо Балтики почали прикривати натовські винищувачі, відганяючи російські військові літаки, що постійно погрожують повітряному простору балтійських держав. А у Балтійське море НАТО спрямовує військові кораблі з новітньою зброєю, захисту від якої росіяни не мають.
Не лише латиші чи естонці стривожені вірогідною московською агресією, а й інші європейські сусіди Росії. Для їхнього захисту США почали розміщувати на території Польщі й Румунії свої військові частини. Йдеться не лише про системи протиповітряної оборони – про них говорилося вже давно. Поруч з оборонною зброєю з\’являється і наступальна: у Східній Європі відбувається розміщення американських танкових частин. Агресивна політика Путіна наштовхнулася на серйозний опір Заходу, і він зростає.
Німеччина нині розглядає проблему офіційного визнання Росії своїм противником – наразі РФ там вважають партнером, проте наразі мусять враховувати нові реалії. А саме ФРН є провідною державою ЄС, і її позиція визначає ставлення об\’єднаної Європи до Росії. Давно помічено: успішні політики намагаються здобувати союзників у світі, розвивати з іншими країнами відносини мирні й взаємовигідні. Протилежну політику проводять нездари, які лише плодять ворогів. Путін примудрився розгубити всіх дійсних і потенційних союзників, опинившись в глибокій міжнародній ізоляції.
Провал за провалом
Антипутінські настрої зростають навіть в Білорусі, яку донедавна вважали найближчим союзником Росії. Лукашенко відчув небезпеку для своєї влади з боку Кремля, тож почав загравати з об\’єднаною Європою. Добився навіть скасування санкцій проти Білорусі, які Захід запровадив проти антидемократичних дій мінського уряду. Білорусів дуже тривожить намагання Росії розмістити свою бойову авіацію і сухопутні частини на їхній території. Від таких \”захисників\” потрібно захищатися самим. І не лише білорусам.
Останнім часом загострюються відносини Росії з Казахстаном, який також вважався близьким союзником Москви. У цій центральноазійській державі проживає до 4 мільйонів етнічних росіян та \”російськомовних\”, серед яких Кремль веде інтенсивну пропаганду \”Русского міра\”. Там діють козацькі організації – організовані озброєні угруповання, які можуть бути задіяні в інтересах Москви. Українці вже зіштовхнулися на Донбасі з подібними \”донськими козаками\”, що проявили себе лютими ворогами України.
Нині частина російських політиків полюбила базікати про \”необхідність забрати у казахів російські міста від Уральська і далі\”. Осідлав цю тему колишній харків\’янин Едуард Лимонов. Лякаючи казахів потенційною китайською агресією, Росія все виразніше сама готується до розчленування Казахстану. А ситуація там дуже непроста. Замість проведення реформ, незмінний президент Назарбаєв закручує гайки, що веде лише до зростання напруги. Справа доходить до збройних сутичок, і на ще одному російському кордоні виникає джерело напруги.
Але путінська зовнішня політика зазнає провалів не лише на постсовєтському просторі. У союзній Венесуелі, в Латинській Америці почалися голодні бунти. За російськими зразками, венесуельське керівництво жирувало на величезних доходах від продажу нафти, нічого не роблячи для модернізації своєї країни. А різке падіння прибутків внаслідок зниження світових цін на енергоносії втягнуло Венесуелу в глибоку кризу, виходу з якої не видно. Росія на очах втрачає свого останнього союзника за океаном.
Провал за провалом демонструє зовнішня політика Путіна. Він хотів відкинути світ у ХІХ століття, нав\’язавши всім своє архаїчне бачення міжнародних відносин. Натомість отримав зовсім інше. Як під час Другої світової війни створювалася Антигітлерівська коаліція, щоб зупинити нацистських агресорів, так і нині виникає антипутінська коаліція, здатна зупинити і покарати загарбника чужих земель. Захоплюючи Крим і розв\’язуючи війну на Донбасі, відставний офіцер КДБ відчував себе мало не володарем світу. Таких в історії було вже чимало. Один з них завершив життя у вигнанні на далекому острові серед морських хвиль. Інший сконав у смердючому бункері від щурячої отрути. Ще один важко помирав у калюжі власної сечі на підлозі своєї дачі у Кунцево, покинутий соратниками і обслугою. І нинішньому зазіхачу на світове панування потрібно готуватися до чогось подібного.
Адже будь-який претендент на світове панування не може бути вічним. Рано чи пізно він покидає так і не завойований ним світ. Покине його і Путін. А \”російськомовні\” обійдуться і без його \”захисту\”, натомість відчують себе повноправними громадянами цивілізованих держав, збудованих на сучасних засадах всебічного захисту прав людини, де створюються мови для повної самореалізації всіх членів високорозвинутого суспільства. Якщо невпинно працювати над реалізацією світлої мрії, її можна втілити у життя.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
