У ніч з 13 на 14 червня 1941 року радянська влада вивезла у Сибір тисячі буковинців. Вона вважала їх «неблагонадійними» перед початком війни з нацистською Німеччиною. Кого не встигли вивезти з початком бойових дій – розстріляли. Таких тільки з Чернівецької тюрми було 222 людини.
фото з сайту Букінфо
На місці захоронення невинно убієнних за часів президентства Ющенка обласна рада спорудила поминальний хрест. І біля нього збирається народ аби вшанувати тих, кого репресувала ненависна влада більшовиків. Ідею встановлення пам’ятного хреста тоді втілив перший заступник голови ОДА Борис Баглей. Тож щороку у ці пам’ятні дні він приходить на траурний мітинг, кладе квіти до підніжжя хреста, молиться і думає…
Також незважаючи на посади і крісла, приходить завжди до цього скорботного місця – колишній губернатор області Михайло Романів. Його родина також зазнала репресій і майже вся була вивезена у Сибір та на північ Росії. Пам’ять про рідних не дає Романіву забувати про всіх невинно убієнних та репресованих.
Інші ж приходять тоді, коли стають при владі або мають якийсь партійно-виборчий інтерес. Коли вибори закінчуються чи відбирають посади, то й зникають такі «вшанувальники».
Лиш свідки тих подій щороку торують шлях до пам’ятного хреста. Їх все менше і менше. Недавно відійшла у вічність голова товариства репресованих на Буковині Ірина Войцехівська, померли сотні тих, хто переніс на своїх плечах карально-репресивну машину більшовиків.
Виступаючи перед присутніми репресовані говорили щиро, мудро і емоційно.
А влада, як завжди…
peredplata
