БРУД ВІЙНИ

БРУД ВІЙНИВійна – це смерть, кров, страждання. І страшний бруд. Якщо у мирний час найвищою цінністю є життя людини і на його збереження і розвиток спрямована діяльність суспільства, то під час війни воїни намагаються знищити якомога більше ворогів. Небезпека смерті різко міняє поведінку людей. Для більшості таке випробування є надто складним, і вони прагнуть повернутися у звичне мирне життя. Але є й такі, хто почувається на війні, як риба у воді: тут отримують адреналін, котрого так не вистачає у розміреному мирному житті. Їх тягне туди, де вибухають снаряди і палають пожежі.

Кому війна…

Третій рік українці не зі своєї волі мусять воювати, відстоюючи власне право на вибір майбутнього. Коли вчорашній \”старший брат і стратегічний союзник\” розпочав жахливе кровопролиття на Донбасі, на захист Батьківщини піднялися різні люди. Противника вдалося зупинити насамперед завдяки подвигу добровольчих батальйонів, за спиною яких встигли розгорнути терміново відмобілізовані частини регулярної армії та Національної гвардії. В очах народу добровольці заслужили славу справжніх героїв.

Разом з бійцями добровольчих батальйонів високу довіру суспільства отримали і волонтери, які своєю жертовною працею змогли забезпечити бійців на фронті усім необхідним, а в тилу допомогли влаштуватися на нових місцях сотням тисяч \”переміщених осіб\”, які втекли від жахів неоголошеної війни. Багато чесних людей не шкодували ні сил, ні часу на цю вкрай необхідну роботу, з котрою не справилися заплилі жиром корумповані чиновники.

Істина полягає в тому, що народні подвиги здійснюються там, де не працює заіржавілий, напіврозвалений державний механізм. Так сталося і в Українській державі, яку роз\’їдала зажерливість псевдоеліти і розвалювала підла діяльність ворожої агентури. Суспільство мусило перебрати на себе функції, які не здатні виконувати чиновники. Проте до будь-якої доброї справи обов\’язково примазуються людці, що намагаються отримати вигоду для себе.

Так сталося і у нас. Під волонтерів почали маскуватися негідники, які збирали кошти нібито для фронту, а насправді набивали власні кишені. Коли їх ловлять, на місце одних негайно приходять інші. Вони підривають довіру суспільства до справжніх волонтерів, що продовжують працювати в надзвичайно складних умовах, і працю яких суспільство належним чином ще не оцінило.

Ще більшої шкоди завдають недолюдки, що творять злочини під орудою добровольців. На жаль, не лише справжні патріоти кинулися у саме пекло, щоб захистити свободу і незалежність України. Взяла зброю до рук і підлота, що відправилася на війну грабувати, ґвалтувати, знущатися над іншими. Ці мерзотники завдали великої шкоди світлому образу захисників Вітчизни.

Навести порядок

Під час війни пропаганда діє за звичними канонами: з нашого боку воюють лише святі, а з протилежного – нечестивці й патологічні убивці. Проте реальне життя значно складніше, і виродки зустрічаються навіть у лавах борців за справедливість. Громадськості відомі факти злочинів, які вчинялись окремими українськими військовослужбовцями або їх організованими групами, і правоохоронці намагаються притягати винних до відповідальності. На жаль, не завжди це вдається.

В Україні не проведено найважливішої реформи – не замінено продажних суддів новими, яким би суспільство могло довіряти. Тому судові справи щодо винних у військових злочинах наштовхуються на опір громадськості – люди сприймають дії влади як спробу знищити добровольчі батальйони.
А злочини вчиняла і деяка частина мобілізованих. Гребли тоді всіх підряд, у тому числі й людей з кримінальним минулим або психічними проблемами. Згодом це проявилося у діях подібних осіб. А кожен факт пограбування чи зґвалтування негайно роздувався ворожою пропагандою і підривав довіру до українських військовослужбовців серед мирного населення.

Дуже серйозною проблемою в місцях проведення АТО є п\’янство серед військових. Чимало з них за допомогою алкоголю чи наркотиків намагаються знімати страшне нервове напруження, проте результат отримують ще гірший. Внаслідок сп\’яніння втрачають контроль над собою і гинуть у дорожньо-транспортних пригодах, підриваються на мінах і розтяжках тощо. Командири, звісно, борються з таким небезпечним явищем, але за допомогою заборон і покарань домогтися результату неможливо. Необхідна високопрофесійна робота військових психологів і капеланів, завдяки якій бійці могли б знімати надзвичайну психологічну напругу без алкоголю і наркотиків.

Солдати щоденно бачать такі жахи, які у мирному житті навіть уявити важко. Крім смертей та каліцтв, це й випадки глибокого морального падіння окремих людей, що перебувають поруч. Зокрема, намагання нажитися на війні. Велике київське начальство веде багатомільйонну торгівлю з ворогом, і солдати бачать, скільки товарів переміщається через лінію вогню. Начальство меншого калібру заробляє прямо на місці, пропускаючи контрабанду за хабарі. Навіть дехто з рядових бере гроші на контрольно-пропускних пунктах. А на окупованих територіях вже виникла категорія новітніх \”човників\”, що постійно ходять через лінію розмежування з невеликими партіями товару, заробляючи на прожиття…

Бруду на війні дуже багато. І чим довше вона триватиме, тим складніші проблеми доведеться нам долати у мирний час. Отож Кремль і намагається максимально затягнути криваве протистояння, щоб позбавити нас можливостей нормального розвитку. Такі ситуації він створював свого часу для азербайджанців, вірмен, грузинів, молдован. Нині підсовує нам новітній варіант Придністров\’я на Сході України. Але Росія зайшла значно далі, ніж дозволено в сучасному світі. Відтак зростають її власні проблеми, і не виключено, що невдовзі Москві буде не до України. Час покаже.
Ігор Буркут, політолог

peredplata