Коли ходите нашим містом, частіше піднімайте голови і дивіться на будинки чи опускайте очі і дивіться на бруківку. Там ще залишилися Чернівці тих часів, коли «вулиці підмітали трояндами» і кожен редактор хвалив «свою» газету.
Вже третю виставку «однієї картини» презентував нам художник Олег Любківський у проекті до дня міста «Мистецтво під відкритим небом». Щоп’ятниці у різних місцях митець виставляє одну картину на тему «Місто, що колись називалось Chernovitz”.
Цієї п’ятниці в арці будинку №55 по вулиці Головній художник показав нам те, чого багато хто не помічав. Саме на вході у під’їзд там щонайменше століття існує напис KISLINGERHOF. Там жив Маркус Кіслінгер. Чернівецький фабрикант, який збудував цегельню на Винній горі. Це там, де вулиця Зелена. Цей завод випускав цеглу PATRIA. Цегла і черепиця Кіслінгера спорудили стіни університету і його дахи.
А над парадним входом століття красувався напис, на який не звернули уваги ні румуни, ні австріяки, ні німці, ні большевики. І мало хто з нас його бачив. А напис 100 років дивився на нас. На тих, то був, і тих, хто є.
Ось що сам Любківський пише про великого фабриканта, з цегли якого вибудувані Чернівці XIX – початку ХХ століття:
Засновником першого цегельного заводу був чернівецький фабрикант Маркус Кіслінгер (1849-1928), а завод було закладено на колишній Винній горі, який отримав назву РАТКІА та був оснащений тогочасним новітнім обладнанням.
Завод виготовляв високоякісну цеглу як для будівництва резиденції, так і для потреб міста, що швидко розбудовувалося, а також черепицю та декоративне оздоблення для фасадів чернівецьких будинків.
Тепер кар’єр, де видобувалася глина для цієї цегли, перетворився на глибокий засмічений котлован з маленьким острівцем колишньої Винної гори, яку діти охрестили Авророю, але імпозантний будинок самого Кіслінгера у центрі міста зберігся до нашого часу (Головна, 55). Про знаменитого власника цього будинку, завдячуючи якому досі стоять всі будови нашого міста, нагадує тільки почорніла від бруду решітка KISLINGERHOF , повз яку щодня проходять безліч перехожих, не звертаючи на неї ніякої уваги.
Але іноді трапляється, що речі самі дивляться на нас, якщо ми не дивимось на них.
Так, очевидно, сталося і зі мною – KISLINGERHOF вперто дивився на мене, поки я не побачив в ньому безліч разів фарбовану річ у собі, та
композицію майбутньої картини, повної смислів і підтекстів. ПАРАДНИЙ ПІД’ЇЗД КІСЛІНГЕРА був створений 2001 р., що пізніше увійшов до мого циклу картин “Осінь минулого століття” і експонувався у Києво-Могилянській Академії, LANDESBILDUNGSCENTRUM, у Сучавському Історичному музеї, на фестивалі BRUNOFOREVER, Львівській Національній галереї мистецтв та у резиденції посла Республіки Австрія.
Художня іронічність реальності та філософська двозначність цього твору була належно оцінена мистецтвознавцями та шанувальниками мистецтва, а свого часу авторитетний історик та відомий журналіст Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ так писав про свої враження:
«… вся творчість цього чесного митця вельми дисонансує з парадно- фальшивою позоліткою чернівецької Брами, розчиненої для гостей. Натомість художник пропонує увійти до іншої брами – парадного підїзду Кіслінгера, колишнього KISLINGERHOF, на колишній RATHAUSGASSE, де на вивісці деякі букви повипадали, наче зуби в роті старушенції, а при вході висить застереження про «високоє напряженіє».
Він кличе здійснити подорож у світ, де метафізичне та ірреальне є набагато яскравішим та виразнішим від реальності сьогодення – банальної, як передвиборна програма чи подерті списки боржників за неіснуючі комунальні послуги…
Бо насправді й трамвайні опори стоп’ятилітнього міського трамваю, про який усі майже забули, і Каіsеr-саfе, де мільйон років уже не варять каву, і неіснуюча монета 21 heller, яка не розмінюється на дріб’язок, і вулиця Годинникових майстрів, що разом із мешканцями щезла у вирії часу, – все це відблиски розкішної епохи, яка сяяла над містом, наче загадкова зірка Магрибу…
Олег ЛЮБКІВСЬКИЙ 2016»
peredplata
