Всім очевидно, що система перевезень, яка склалася в Чернівцях за останні два десятиріччя, себе вичерпала, вона хвора, але поставити правильний діагноз ніхто не може. Або не хоче.
На минулій сесії міської ради я запропонував міському голові негайно обговорити стан справ із перевезеннями за “Круглим столом” за участі депутатів, членів виконкому, перевізників та громадських активістів.
На жаль, мене не було почуто. Відбулися якісь збори, що закінчилися скандалом, та хтось написав звернення від імені анонімних перевізників, яке ні до чого не призвело. Тому якщо раніше міський голова сварився лише з депутатами, то тепер в цю “політику” втягнулися ще й перевізники. З приводу ситуації з перевезеннями лунає багато критики з усіх боків, але ніхто не пропонує жодного конструктиву. Я не виключаю, що відбуваються якісь перемовини, можливо навіть за участі міського голови чи членів його команди. Але про них ніхто нічого не знає, а ситуація все більше загострюється.
Тому хочу висловити своє бачення шляхів подолання цієї кризи. Вважаю, що потрібна “дорожня карта” з чітко визначеною програмою дій, які погоджені всіма сторонами конфлікту.
Бачу це наступним чином.
Перше. Потрібно мати зрозумілі розрахунки щодо формування обгрунтованого тарифу на проїзд в громадському транспорті та отримати чітку відповідь на питання яким він має бути в Чернівцях. Одразу після цього як тільки закінчиться заборона на підняття тарифів, прийнята рішенням сесії міської ради, треба приймати рішення виконкому про підняття тарифів.
Друге. Після отримання відповіді на питання про розмір тарифів ми повинні визначити яку суму нам слід передбачити при розподілі залишкових коштів з бюджету міста для відшкодування витрат на перевезення соціально незахищених верств населення.
Третє. Ми повинні якнайшвидше отримати абсолютно всю інформацію щодо європейського кредиту на придбання нових тролейбусів, умов його повернення та користування. І лише після загального обговорення ухвалювати рішення про нього.
Четверте. Слід припинити одностороннє розірвання договорів з перевізниками. Крім того, що така практика не відповідає вимогам законодавства, вона призведе до погіршення ситуації та поглиблення протистояння.
П’яте. Містом ширяться чутки про те, що транспортний колапс є наслідком чийогось намагання завести на ринок міських перевезень нових перевізників з інших міст. Можливо, в цьому немає нічого поганого, але люди, котрі цим займаються, повинні відкрито про це заявити громаді.
Шосте. Ситуація, яку ми отримали сьогодні, в певній мірі, є наслідком того, що в системі виконавчих органів міської ради немає підрозділу, який би систематично та професійно аналізував стан перевезень. Тому вважаю за потрібно відновити центр пасажирських перевезень, який існував, у реформованому вигляді.
Сьоме. Слід спитати у керівників міста, які неодноразово вивчали вітчизняний та зарубіжний досвід міських пасажирських перевезень, а як він застосований у нас? Де конкретно? На що витрачено гроші громади під час таких відряджень?
І останнє. Першочергово та невідкладно у випадку відмови від кредиту при розподілі коштів, що залишилися у 2016 році, максимально направити їх на закупівлю комунального транспорту, нового чи вживаного.
Бо в Чернівцях за розмовами скоро не залишиться ніякого транспорту.
Якщо хтось гадає, що Закон №4121 \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті\” автоматично нам вирішить проблему перевезень, то той глибоко помиляється, так як він не дасть об’єктивну картину пасажироперевезень, а направлений головним чином на підтримку пільгових категорій пасажирів.
Тож запитань більше, ніж відповідей. Щоб призначити лікування міському транспорту, потрібно чітко знати діагноз, тобто розуміти, що конкретно слід робити. Це за нас не зробить ніхто.
Нам все одно доведеться вирішувати цю свою проблему самим, на кожному маршруті, з кожним перевізником. Тож давайте не гаяти час.
Василь Максимюк,
депутат Чернівецької міської ради
peredplata
