Міжнародний суд ООН в Гаазі розглядає позов України до РФ з метою притягнення Росії до відповідальності за фінансування тероризму і дискримінацію кримських татар та етнічних українців у Криму. Чимало наших співгромадян очікує, що за вироком суду будуть покарані Путін та інші керівники Росії, як у 1946 році внаслідок Нюрнберзького процесу були страчені головні нацистські військові злочинці. Нині не будуть. Адже Міжнародний суд ООН в Гаазі докорінно відрізняється від Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі насамперед за своєю компетенцією.
Суд для вирішення суперечок між державами
Нагадаємо, що Міжнародний військовий трибунал було створено на заключному етапі Другої світової війни, щоб покарати головних нацистських військових злочинців. Його суддями і прокурорами були представники країн-переможниць у війні: Великої Британії, СССР, США і Франції. Адвокатами підсудних же – найкращі юристи Німеччини. Трибунал працював відкрито, його засідання широко висвітлювала преса. Він почав роботу 20 листопада 1945 р. у німецькому місті Нюрнберг, де до війни гітлерівці проводили з\’їзди своєї партії. До 1 жовтня трибунал виніс 12 смертних вироків, за якими на шибеницю відправили тих провідних діячів гітлерівської Німеччини, які пережили війну. Дрібніших військових злочинців судили до 50-х років.
А Міжнародний суд ООН заснований 1945 р. з метою вирішення суперечок між державами, його постійне місце розташування – Гаага. Організація Об\’єднаних Націй кожні три роки переобирає третину суддів, які працюють впродовж дев\’яти років. У складі цього органу 15 суддів, обраних за рівнем кваліфікації, а не від конкретних країн. Правда, не може бути більше одного судді від якоїсь країни. Українця там немає, проте Російську Федерацію з 2015 року представляє Кирило Горацієвич Геворгян, повноваження якого завершуються 2024 року.
Неспеціалісти нерідко обурюються тим, що Україна висунула проти РФ позов не про окупацію Криму і розв\’язання війни на Донбасі, а лише про порушення Росією двох Конвенцій ООН: про тероризм і дискримінацію. Фахівці ж чудово розуміють, що саме ці питання належать до компетенції Міжнародного суду. Тому позов, поданий 16 січня 2017 р., було прийнято і судовий процес розпочався. Українці врахували сумний досвід Грузії, яка у 2008-2011 рр. у цьому ж суді намагалася засудити Росію за агресію. Міжнародний суд після довгої тяганини відхилив цей позов під приводом того, що не має повноважень для розгляду таких проблем.
Свій сумний досвід у Гаазі ми також маємо: у 2009 р. Україна програла Румунії у справі делімітації чорноморського шельфу. Хочеться вірити, що цього разу до праці залучено більш кваліфікованих юристів. Крім вітчизняних, на боці України виступають і декілька відомих у світі спеціалістів з інших країн. Росіяни також найняли іноземних фахівців. Результат суду передбачити непросто, на думку українських дипломатів, шанси на користь нашої держави становлять приблизно 70 проти 30 програшних. Але у разі перемоги Україна може здійснювати наступні кроки для міжнародного засудження Росії.
Існують й інші міжнародні суди
У 1998 р. було прийнято так званий Римський статут, на основі якого сформовано Міжнародний кримінальний суд ООН, що існує з липня 2002 р. Якраз він 14 листопада 2016 р. визнав ситуацію в Криму і Севастополі рівнозначною міжнародному збройному конфлікту між Росією та Україною. Путін відразу відчув, що під ним задимілося крісло, і видав указ про вихід Росії з-під юрисдикції Міжнародного кримінального суду. А це вже серйозно – видно, хто грубо порушує міжнародне право. Досить згадати, що Міжнародний кримінальний суд свого часу поставив поза законом Муамара Каддафі. Путіна лякає жахлива доля \”лідера Лівійської Джамахірії\”, адже подібна світить і йому.
Якщо Росія найближчим часом програє і в Міжнародному суді в Гаазі, можна буде починати розмову про формування спеціального Міжнародного трибуналу для Росії. На основі досвіду Нюрнберзького трибуналу подібні судові органи Рада Безпеки ООН формувала для Руанди і Югославії. А там вже судять конкретних осіб за конкретні злочини. Зокрема, на лаві підсудних опинився сербський диктатор Слободан Мілошевич, якого звинувачували у військових злочинах на теренах колишньої Югославії. Лише смерть від серцевого нападу завадила колишньому президентові відправитися на пожиттєве ув\’язнення у камеру Гаазької тюрми. Варіант такого трибуналу також лякає Путіна.
Правда, Росія має право вето у Раді Безпеки ООН, тому не дасть згоди на формування подібного трибуналу. Хоча не виключено, що таке право вона може й втратити внаслідок протесту більшості країн світу проти порушення Кремлем елементарних норм міжнародного співжиття. У будь-якому випадку судові процеси проти порушника світового порядку дають можливість покарання нахабного розбійника і грабіжника. Україна знову отримує відчутну підтримку з боку держав, які усвідомили реальну небезпеку з боку агресивної Москви.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
