фото http://imi.org.ua
Виявляється, отримати відповідь на запит щодо доступу до публічної інформації — це не значить отримати правдиві дані, які можна брати за чисту монету і використовувати у своїх матеріалах. На жаль, чиновники нехтують (свідомо чи несвідомо) своїм обов\’язком надавати достовірну інформацію. В цьому довелось переконатись особисто. Отож, Чернівецька міська рада. Черговий запит на інформацію про видані рішенням виконкому ордерів на житло в Чернівцях.
У встановлені законом терміни отримала відповідь на запит. Вирішила аналізувати надану інформацію про отримувачів житла від громади міста і заносити у свою власну таблицю отримані дані з пошуком відповідних рішень виконкому по кожній особі. І виявила розбіжності: отримувачів на 4 більше, а два вказаних прізвища у наданих радою списках, скоріш за все, помилково чи з інших причин туди були занесені (деталі про те, як розпоряджається Чернівецька міська рада квартирами, читайте в моєму матеріалі для “Ні корупції”). То як можна назвати те, що я отримала на свій інформаційний запит, — відповіддю чи оманою?
Варто зауважити, що закон України “Про доступ до публічної інформації” визначає, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні такого порушення, як “надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації”.
Також в законі йдеться, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. І нагадаю, що за порушення права на інформацію є штраф.
Медіа-юрист Інституту масової інформації Роман Головенко зауважив, що чим менше питань у запиті, тим більше шансів на чітку і повну відповідь. Тому не варто запит нагромаджувати великою кількістю питань. Краще розбити їх на кілька запитів. У випадку отримання неповної чи неточної відповіді це можна оскаржувати за таким же алгоритмом, як і при ненаданні відповіді, тільки у частині запиту, яку не задовольнили.
Наразі готую скаргу щодо порушення права на інформацію Чернівецькою міською радою.
Але якщо міська рада надає неточні відповіді, то Чернівецька обласна адміністрація та підпорядковані їй певні медичні заклади їх не надають взагалі. Написані десять днів тому запити до Чернівецького обласного онкодиспансеру та обллікарні щодо декларацій посадовців та інформації про потреби, стану забезпечення, наявних залишків лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за бюджетні кошти, у медичних закладах, досі залишаються без відповіді.
Здається, місцеві чиновники вже відвикли від запитів і контролю за виконанням інформаційного законодавства. Це, значною мірою, пов\’язано з тим, що місцеві журналісти мало використовують такий інструмент отримання інформації. Таким чином маємо ситуацію, коли не виробляється звичка, адже немає потреби і тиску.
Тим часом продовжує набирати оберти ініціатива “На суд за доступ”. Зважаючи на те, що судитись за такі справи стало дорого (640 грн. судового збору за одну позовну вимогу), я вирішила зініціювати збір коштів на покриття витрат судового збору. Залучившись підтримкою юристів “Платформа прав людини”, а також зібравши кошти на 8 судових позовів, ініціатива може допомогти журналістам та активістам виборювати своє право на інформацію. Адже ці справи важливі для всієї громади, чи навіть України. Деталі про ініціативу “На суд за доступ” читайте тут. Наразі вже кілька журналістів та активістів звернулись за консультаціями.
Чиновники будуть ігнорувати чи порушувати норми інформаційного законодавства доти, доки ми це дозволятимемо. Як бачимо, контроль повинен бути на всіх рівнях — від термінів отримання відповіді на запит, до повноти і чіткості цієї відповіді.
Надія Вірна, регіональна кореспондентка ІМІ в Чернівецькій області
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США
peredplata
