За лічені тижні українці матимуть змогу їхати до країн ЄС без віз. Надання громадянам України цього довгоочікуваного права президент Порошенко назвав \”розлученням з Росією\”. Гарна фраза, але що за нею стоїть? Адже безвіз вже мають наші сусіди з Республіки Молдова, а президента собі обрали проросійського. І він навіть з\’їздив до Путіна на парад 9 травня – єдиний лідер іноземної держави, що взяв участь у нинішньому московському \”побєдобєсії\”. Розлучитися з Росією дуже непросто, і це ми відчуваємо на собі з новою силою…
Спроба антиукраїнського контрнаступу
З початку травня значно активізувалися в Україні проросійські сили. Їхні акції почалися 1 травня, кульмінація була 9-го. Цього року з подачі Москви у різних містах України проводилися марші \”безсмертних полків\”. На маніфестації виходили люди з портретами своїх рідних, загиблих під час Другої світової війни, або ж тих, хто воював і не дожив до наших днів. Цей рух зародився серед рядових росіян, але невдовзі був перехоплений владою і поставлений на службу путінським пропагандистам.
В Україні вони розраховували влаштувати криваві сутички між учасниками маршу і противниками комуністичної символіки, яку збиралися піднімати маніфестанти. Червоні прапори з серпами і молотами та червоні п\’ятикутні зірки заборонені законом про декомунізацію. Українське суспільство також вкрай негативно сприймає \”георгіївські стрічки\”, які для нього є символом російської агресії.
Сутички подекуди відбулися, особливо запеклими вони виявилися у Дніпрі. Дуже тривожним є той факт, що поліція виступила на боці провокаторів і взяла участь у побитті учасників АТО. На жаль, їх \”ментівська\” суть нікуди не поділася. Помінявши форму старої міліції на однострої нової поліції, вихованці старої системи залишилися тими ж, ким були раніше.
Громадськість побачила, що \”успіхи декомунізації\” помітні лише на папері. Зняти совєтські пам\’ятники, перейменувати населені пункти та вулиці – лише початок довгого шляху. Значно важливіше (і значно важче) змінити ставлення людей до негативних сторін минулого, породжених монополією комуністичної партії на владу. Тут необхідні сучасні ідеї, а їх декомунізаторам не вистачає. Замість нового мислення вони пропонують лише боротьбу зі старими ідолами. А з історії православ\’я відомо, чим завершилася діяльність візантійських \”іконоборців\” у VIII-ІХ ст. або московських у XIV ст. – церква за допомогою державної влади повернула шанування образів і мощів. Лише Реформація у Західній Європі, заснована на нових ідеях, довела у себе цю справу до кінця.
Нині противник намагається викликати громадянський конфлікт в українському суспільстві, не гребуючи жодними засобами. Путінська пропаганда з 2014 р. твердить світові, що в нашій країні відбувається \”громадянська війна\”, а не російська агресія. Правда, все більше світова громадськість переконується, що йдеться саме про агресію. Тому спеціалісти з \”гібридної війни\” вишукують будь-які можливості для роз\’єднання українців і нацьковування однієї групи населення на іншу.
Провокування міжетнічної та міжконфесійної напруги
До 9 травня були приурочені антисемітські акції в різних містах України, в тому числі й у Чернівцях. Негідники розмалювали нацистською символікою пам\’ятний знак на місці, звідки чернівецьких євреїв окупанти вивозили у табори і гетто Трансністрії. Це вже не перший подібний випадок у Чернівцях, проте жодного разу провокаторів не було спіймано. Але ж на площі, де вчинено злочинний акт, є камери зовнішнього спостереження. Невже не вдалося зняти з них необхідну інформацію?
Безкарність породжує нові злочини. Почерк їхній відомий давно. Колись совєтська пропаганда часто повідомляла, що у США розмальовують свастиками стіни синагог, пам\’ятники на єврейських кладовищах тощо. Проте коли розпався СССР, а за ним – і американська компартія, яка втратила головне джерело фінансування, такі акти негайно припинилися.
Нинішні провокатори в Чернівцях, крім свастики, використали також іншу символіку, покликану \”перевести стрілки\” на Правий сектор. Тут правоохоронці повинні детально розібратися, щоб не допустити ні безкарності винних, ні звинувачень на адресу невинних. Відповідати має той, хто вчинив цей акт, і вину його повинен довести суд.
Помітні спроби також викликати напругу у відносинах між конфесіями, для чого використовується будь-який привід: від перейменувань парку до відновлення старовинного пам\’ятника. На щастя, більшість чернівчан не ведуться на подібні спроби, зберігаючи традиційну для нашого міста повагу до людей, що належать до інших конфесій.
Необхідно постійно пам\’ятати: проти нашої країни ведеться жорстока \”гібридна війна\”, в якій противник використовує будь-який привід, аби завдати чергового удару. Четвертий рік війни, кінця якої не видно, засвідчив: Кремль розраховує максимально послабити нас зсередини. Його мета – знову встановити абсолютний контроль над Україною для відродження власної імперії. Путіна бісить, що Київ капітулювати не збирається, а навпаки, продовжує опір і розраховує на допомогу інших країн, яким загрожує російська агресія. Процес розлучення іде повним ходом, і без його завершення наша країна не має майбутнього.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
