Вогонь розбрату у Білій Криниці роздмухує Владика Никодим

Вогонь розбрату у Білій Криниці роздмухує Владика Никодим

Єпископ Никодим – чи з миром?

Його в цьому катастрофічно змілілому на люд селі, яке є Центром всесвітнього старообрядництва, просто зачекалися. Ще звідтоді, коли в грудні минулого року Московською митрополією він був призначений предстоятелем УПСЦ. То в нього, окрім білокриницьких проблем, були начебто значно важливіші справи, або ж свою візитацію владика зумисно відтягував, детально обмізковуючи, як пригасити вогонь, що роз’єднав вірян, а, можливо, й ще з якихось нюансів. Але відтягував до останнього, коли час таки пробив.

Ясна річ, що буковинські старообрядці готувалися до доленосної зустрічі з новопризначеним владикою, намагаючись цим самим засвідчити свій високий пошанівок до нього. А хліб-сіль з усіма почестями спочатку єпископу вручали в чернівецькому храмі Різдва Христового, де настоятелем священоієрей Леонтій. Для годиться запросили до трапези. Але не склалося. Хоч і з дороги, та владика зі своїм супроводжуючим почетом навідріз відмовився скуштувати обід, а настоятелю церкви наказав: «Ти залишаєшся на місці, тобі о 4-ій службу правити! ..»

Не вдаючись в деталі, можна припускати суть випаду владики: священоієрея Леонтія його недруги по конфесії від Буковини і до самої Московії занесли в реєстр «неблагонадійних», власне, тих, хто начебто каламутить воду і не дає спокійно жити, зокрема вірянам Білої Криниці.

А що ж насправді? Хто каламутить воду, чому резонансні події, що сталися тут, сколихнули практично весь старообрядницький світ планети? І з чим, власне, уперше прибув сюди єпископ Никодим, аби по суті розібратися та за ганебні діяння, що накидають тінь на поважну і найдавнішу православну конфесію, винуватцям дати свою оцінку.

Вогонь розбрату у Білій Криниці роздмухує Владика Никодим

Парафіянка Єпістінія Пузанкова, котра денно і нічно молить Всевишнього про повернення в храми викрадених древніх старожитностей

Ну, наприклад, в історії викрадення із храмів Косьми та Деміана, Успенського собору, Нікольської зимової обителі небагато-немало – 77 ікон 14-16 ст., первинних книг та чимало інших старожитностей, а може і ще більше? Хтозна, хтозна… Адже за 19 років правління церквами Сергієм Бобковим в храмах жодного разу не проводилися перевірки та облік безцінних старожитностей. Одне слово, все було пущено на самоплив, можливо, що із злочинним умислом. За правду боролися усіма засобами. Зокрема, Віталій Калінін, колишній диякон, а нині майор ЗСУ, який героїчно захищає нашу державу на Донбасі. І що ж? Бобкову супротив підлеглого не просто не сподобався – він, послуговуючись поблажливістю духовного керівництва Москви та Києва, безцеремонно вичавив його з Білої Криниці. А слідом також – його сина Віталія, що служив пономарем.

Свої труди на благо сумлінно кладе також голова ради білокриницьких храмів Єкатерина Дедюшка, котра ще з першого дня з’яви Бобкова в Білій Криниці, наче передбачаючи біду, на всіх рівнях наполягала здійснювати ревізію цінностей. Але, але… Коли спохопились, було вже пізно, якщо і не назавжди.
А що Бобков, він же священоієрей Сергій? Коли розпочалися слідчі дії по резонансних справах у Білій Криниці, його відсторонили від здійснення будь-яких церковних обрядів. Свій вердикт вже перед власною смертю поставив також і владика Савватій.

– Але ж Бобков як правив, так і править, – пролунало на зустрічі парафіян з новопризначеним владикою. – Як же так?
– Отець Сергій, мої браття і сестри, проходить в справі тільки як свідок. Він – надзвичайно мудрий і відданий нашій православній церкві священик. Тому я відмінив наказ покійного владики Савватія і дозволив отцю Сергію тимчасово здійснювати церковні обряди, в тому числі, і в Білій Криниці. Водночас, я не відкидаю потуг правоохоронних органів у пошуці викрадених цінностей з храмів. Мусимо знати правду.
Ось із такою «правдою» про Бобкова апелював до громади єпископ Никодим. Того Бобкова, котрий залишається у полі зору правоохоронних органів. Та зі всього видно, що йому на це начхати, коли, бачте, сам новопризначений владика дозволив кадилом махати.

Вогонь розбрату у Білій Криниці роздмухує Владика Никодим

Щодня до могилок Павела та Аліміпія білокриничани та їх гості кладуть квіти всенародного пошанівку.

А що з приводу цього кажуть самі білокриничани, котрих на сьогодні в їхньому славному селі залишилося…. менше 100 осіб? Позаочі, аби не нагнівати владику Никодима.

Димитрій, парафіянин: – Нас, білокриничан, дуже болить, що досі на жоден із трьох храмів офіційно немає жодних документів. А раз так, то ми й дочекалися нечуваної в історії старообрядців крадіжки. Правоохоронці спохопилися пізно, коли про біду заговорило село. А тим часом, за нашими іконками тільки жура та плачі залишилися.

Ольга Макеєва: – Що скажу? Я, вихованка колишнього жіночого монастиря, просто в шоці. Куди не йду, та все думаю, як у нас, старообрядців, подібне могло статися? Та Господь все бачить. Він не пробачить незалежно від сану та становища в громаді. Вірю, що крадіжки наших святинь Він не простить. Ви лишень уявіть: тільки з церкви Косьми та Даміана зникло 32 ікони. І ще скажу: крадіжки з храмів тут траплялися не раз і не два. Ми про це говорили здавна, однак нас ніхто не слухав.

Михайло, іподиякон: – Не можу стверджувати, скільки і чого саме пропало з білокриницькх храмів. Але цей глум стався з вини колишніх владик, які не контролювали процесу передачі цінностей, коли священики приймали приходи.

Кузьма Петров, парафіянин: – Чому цуплять уже й із церков? Бо світ перевернувся, у тому числі, і в старообрядницьких общинах. Мені так од цього боляче, що світ перед очима пливе.

Тетяна Євдокимова, вірянка: – А біди йдуть і від нас самих, бо в отарах, як знаємо, овечата різні. Он пройшло вже більше півтора року від початку слідства, а результат на нулі. Як це розуміти?

По службі на зустрічі з громадою Владика Никодим багато говорив, пристрасно закликав вірян до єднання, сердечної віри у силу Господню. Добре. Ще й як. Але їх святість багато в чому недоговорив. Наприклад, коли ним хвалений-перехвалений своїми «діяннями» Сергій Бобков, ледь не припавши ниць до землі, несподівано для всіх заявив, що хоч сьогодні ладен зректися служінь в старообрядницьких храмах на всіх теренах України. Отакої! Подумалося: та нехай їде на всі чотири сторони. Але на те він і Бобков, що, прикриваючись рясою, чи не на кожному кроці лукавить своїми ділами. Як піде з Білої Криниці, коли тут за безцінь скупив паї, кілька покинутих обійсть, де на нього батракують навіть жителі сусіднього Старого Вовцинця, – як? Та ще й опісля хвалеб Никодима, котрий ні з сього, ні з того ще й за приклад поставив його.

Мав і я щось мовити з приводу. Незлим тихим словом поспитав владику, як працюватиме на благо держави України, аби очолювана ним старообрядницька церква була максимально незалежною від Московської митрополії. Та все, що почув од нього, стосувалося якоїсь «Київської Русі». Виходило у владики якось бочком-бочком, наче матінки України для нього й у помислах не існує.

Ось така візитація владики Никодима. Тож, коли мене перетяло від почутого з уст його святості, взяв і рушив до могил перших білокриницьких митрополитів, а відтак і до скромних гробівців пресвятних Павела та Алімпія, котрі з Божою поміччю заснували тут митрополію. Десь у верховіттях столітніх лип ще гуділа загублена бджілка, мабуть, шукаючи свою квітку, аби медку до стільника припасти. Та навряд чи знайде о цій пізній порі літа. Як, власне, парафіяни свою правду про нечуване в старообрядницькій спільноті викрадення святинь з білокриницьких храмів та авторів злочину. Можливо, що й у церковній сутані та ще й з паспортом громадянина РФ. Тут усе може бути, що, власне, засвідчив візит єпископа Никодима, який навряд чи принесе громадянське та церковне примирення.

Іван Агатій.
с. Біла Криниця, Глибоцького району
Фото автора.

peredplata