А далі про тамаду. Тобто про секретаря нашого міського. Бо яка то міськрада без тамади. Тобто, без секретаря. Так от, кажуть, що звершилося нарешті. Буде у нас секретар-тамада. Діло було так. Якщо, звичайно ж, вірити таємним джерелам нашого гуру з інформаційних спецоперацій Петра Дмитровича.
Голова наш крайовий Іван Мунтян женив молодшого сина Мірчу. Женив у файному ресторані за містом. Алкоголю не було. Навіть пива – скучняк. Зате замість пива була купа різних народних депутатів – переважно порошенківців.
Ото, як стверджує Петро Дмитрович, від скучняка, бо без чарки ні голубці, ні ковбаси в депутатсько-начальницькі писки не дуже то й хотіли лізти, все норовили під стіл впасти, порішили обрати секретарем-тамадою Чернівців самого Василя Сафроновича Продана.
Благословила те дійство, знічев’я копирсаючись вилочкою в листі салату і руколи, родичка Василя Сафроновича Оксана Петрівна Продан.
\”Хай буде Василь секретарем-тамадою\”, – сказала вона, закотивши до небес милі оченятка і склавши на грудях білі рученятка. Так на тому і зголосилися. Буде Василь і нема на то ради, як каже Петро Дмитрович. Тим більше, що секретар у Чернівцях ще з часів Віталь Міхалича – особа культова. Як сніп на обжинках, як дідух у кутку хати на Святу вечерю, чи як \”дід\” і \”баба\” на Маланку.
Тим більше, що Василь Сафронович дуже органічно вписується у будь-який із цих національних колоритних образів – і в сніп, і в дідух. Так що секретарю-тамаді, як каже Петро Дмитрович, у Чернівцях бути! Тим більше, що наша міськрада без секретаря, як село без файної молодиці. І подивитися нема на кого, і пліткувати та заздрити нема кому. Скучняк, загалом. Як на безалкогольному весіллі.
Олександр МОСТІПАКА