У Великодні свята православних християн у резиденції митрополитів Буковини і Далмації відбулося дійство, до якого приклав свої руки Іван Мунтян, віруючий (як він каже про себе) чоловік і голова Чернівецької обласної ради. А там проходив молитовний сніданок. Робили якусь недолугу копію подібного заходу, що відбувається щороку у четвер після різдвяних свят у США. Організацією цього займалася колишня директор ОТРК «Буковина» Люба Годнюк. Вона програла конкурс на посаду керівника суспільного телебачення. Тож має трохи вільного часу і велике бажання зробити добре Іванові Мунтяну.
Покликала депутатів, попів, політиків, співаків, трохи вчених, волонтерів і спеціалістку по схудненню.
Пан ректор ЧНУ безкоштовно надав приміщення Мармурової зали. Хоча про «безкоштовність» говорити доведеться умовно. Бо перед цим Мунтян вручив Мельничуку відзнаку.
Прийшли музиканти, попи, депутати і рабин з Іллею Хочем. На столах були печиво, квіти, чай і кава у термосах. Жодної паски, жодної ковбаски, жодної крашанки, яєчка… Але була «Писанка». Це – Іванко Кавацюк з Оксаною Савчук – дует «Писанка».
Нагадуємо, дійство відбувалося у Великодній вівторок. Тоді християни всього світу святкують з крашанками, пасками та писанками. А у ЧНУ тільки з крашанками.
Всі разом молилися. То є добра справа. Але християни йдуть з молитвою до церкви, а не до Мунтяна. У Чернівцях на цей день сталося інакше.
І Мунтян таки з цього молитовного сніданку для себе витягнув якнайбільше. А саме для самопіару та піару своєї партії ВО «Батьківщина».
Згодом прес-служба обласної ради таки написала: «10 квітня у столиці Буковини відбувся перший Буковинський Молитовний сніданок, проведення якого зініціював голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян».
І сам Іван у перших словах до присутніх молільників говорив не про Бога і Україну, а про себе:
«Маю честь вітати вас у стінах величної споруди від імені депутатського корпусу обласної ради та від себе особисто!»
Отакої. Іван себе уже на перше місце ставить. І у залі десятки „молільників” кивають головами, слухають та погоджуються. Серед них й статечні старці з хрестами на грудях і сивобородий рабин у капелюсі з зіркою Давида, і професори зі світовим іменем.
А ще сніданок і молитва відбулися у робочий день. Саме про це чимало людей пишуть у соцмережах та на буковинських сайтах.
Наприклад, на сайті «Букінфо» Левон з Хотина написав:
«Цікаві заходи почала проводити наша влада! В робочий час, біля тисячі можновладців гралися «на шару» у молитовний сніданок. Кошт, думаю, вкрадений з бюджету. Дуже хочеться? То грайтеся. Але на вихідних! І не треба відволікати на свої забаганки порядних людей».
До речі, бюджетники, чиновники зараз змушені будуть відповісти на питання: чи був це обов’язковий захід у робочий час?
Хто їх туди відпустив? І чи брали вони вихідний за свій рахунок?
Насамкінець, активісти перевірять, чи отримували чиновники, які молилися, 10 квітня у ЧНУ зарплату за цей день.
Колега-журналіст Микола Кобилюк цей сніданок охрестив по-своєму: „СВІМУ” – свідки Мунтяна – нова буковинська партія, яка об’єднала всіх, хто вірить, що вкрадене, видурене, відтиснуте можна легалізувати словами «Отче наш».
Олександр Мостіпака у коментарі до «Свідків Мунтяна» порівнює їх з персонажами великого Мольєра: «Міщанин у дворянстві» – геніальна і вічна комедія. Той вірив, що за гроші можна стати дворянином, а ці вірять, що за „бабло” можна стати значно ближчим до Бога… Наївний той, хто вірить.\”
Світлана Ісаченко: «Я не знаю, як можна бути глибоко віруючою людиною (неважливо якого віросповідання чи конфесії) і при цьому порушувати людські та юридичні закони».
Ми не можемо судити, чи насправді були щирими молитви тих, хто зібрався довкола Мунтяна 10 квітня. Але знаємо багатьох, які ще вчора сиділи за одним столом із ідеологом пропутінського антиукраїнського руху «Наші», наприклад, Володимир Дорош. Чи депутат міськради Володимир Бешлей, який у грудні 2013 року писав донос прокуророві на повсталих студентів, що вийшли на барикади проти партії регіонів та Януковича. А ще там були кілька довірених осіб регіоналів тодішніх і теперішніх, ворожих Україні опоблоківців і навіть вічний професійний профспілковий лідер Буковини Шкварковський. Він з часів «школи комунізму» (саме так називали профспілки раніше) досі веде кудись трудящий люд і служить вірою та правдою всім, хто при владі.
Може, вони й щиро молилися Богові, а не Івану.
Може, вони каялися у гріхах, які раніше вчиняли.
Може, просили прощення.
Хтозна.
І все ж таки у Великодні дні українські люди ходять до церкви, сідають за стіл з пасками і писанками, а не з чаєм у термосі та з круасанами. Моляться Богові, а не Іванові.
Тож нехай Всевишній буде всім нам Суддею. І тим, хто ходив на молитовний сніданок, і тим, хто щиро молився у церкві, вдома, в окопі на передовій… і тому, хто писав про все це.
Світлини Івана Мунтяна з сторінки \”ФБ\”
peredplata
