Останні новини з Буковини змушують мене знову повернутись до теми Закону України «Про освіту» завдяки якому, ось вже більш ніж півроку не можуть спокійно «спати» наші найближчі сусіди. Розмова йдеться про реакцію Румунії на освітню реформу в нашій державі.
З цього приводу проведено багато міждержавних консультацій, у т.ч. за участю представників румунської меншини, надана експертна оцінка Венеціанської комісії висновки та рекомендації якої враховані Україною. Але ж ні, все одно нашу державу звинувачують у майже «геноциді» румунського народу. Виникає питання, кому це вигідно?
В цьому випадку можна звернути увагу на лідерів місцевих румунських організацій, які фінансуються з-за Прута. Наприклад, з їх боку спрямовано десятки, а може і більше листів із закликами про допомогу та спасіння від повного знищення. Але чомусь ці звернення виникають кожного разу, як до України приїжджає будь який посадовець, метою якого є знов провести консультації та вказати українським органам влади на чергове «порушення» мовних та освітніх прав румунської громади. Ви вважаєте це співпадінням?
Так і цього разу, після візиту 14 квітня 2018р. до м.Чернівці державного секретаря МЗС Румунії Д.Некулеєску, до румунського уряду одразу ж полетіли «голуби» з проханнями терміново втрутитись та захистити від знищення румунський етнос. Та що ж вам не йметься! Вам ніхто не забороняє вчити дітей румунської мови на достатньому рівні згідно нового закону. А якщо хочете викладання всіх дисциплін на румунській, будь-ласка, створюйте приватні школи і викладайте в них усе на румунській мові. Але яке майбутнє у учнів таких шкіл? Їхати до Румунії та вступати до її вищих навчальних закладів тому, що в Україні вони не здадуть ЗНО, не отримають роботи в державних установах, не зможуть служити в правоохоронних структурах?
Ми живемо в сучасному світі де знання кількох мов це дуже гарний бонус для будь-якого шукача роботи. Так чому якісь «ручні маргінали Бухареста» повинні вирішувати за цих дітей їхню долю. Цікаво те, що десь вже таке було. Пам’ятаєте жіночок з заплаканими обличчями з плакатами «Путин введи войска», але сподіваємось що наші сусіди, як кажуть в Одесі, такі є добрими сусідами.
В цьому випадку, найбільше обурює той факт, що за геополітичними іграми держав, відстоюванні т.зв. порушених мовних та інших прав, страждають діти, які стають заручниками ситуації. Більш того, їх виховання проходить в атмосфері озлобленості, міжнаціональної ворожнечі та мріях про територіальне повернення до лав «Великої Румунії» де «все гаразд, немає корупції, безробіття та бідності», а чи так це?. При цьому бажано було б одразу розповідати дітям про кримінальну відповідальність згідно діючого законодавства за порушення територіальної цілісності держави (ст.110 КК України) та неможливість реалізації вказаного у сучасному світі.
Тільки уявіть собі, що наприклад Китай звинувать Росію у порушенні прав російських етнічних китайців на Далекому Сході за те, що вони не хочуть вчити російську мову. Треба любити ту країну де ти народився, виріс, навчався, а не озиратися на іноземців, яких насправді більше цікавлять не твої проблеми, а можливість пропіаритись, підвищити електоральні рейтинги, отримати фінансування та інше.
На завершення, хочеться звернутись до українців, румунів, молдован, болгар, росіян, поляків та інших народів нашої держави: «Ми всі мріємо про багату і правову державу де було б комфортно жити, виховувати дітей та будувати щасливе життя, то може ми почнемо робити це разом і тут».
Ан. Тонеску
peredplata
