Якби не відвідала цей концерт з нагоди 9 травня у Чернівецькій органній залі, не могла б і подумати, що у Чернівцях, на четвертому році війни з російськими головорізами офіційний захід міг мати таке відверто вороже ідеологічне спрямування. Але помилилася. Совєтські атавізми через недолугість керівників і, можливо, кажучи м’яко, через байдужість окремих артистів, зробили свою чорну справу.
Так, друга світова війна – це історія. В ній полягли наші співвітчизники- українці, яких налічують нині близько 10 мільйонів. Гинуло також багато представників інших народів. Їх вшановують.
Але до чого, скажімо, в концерті з приводу тієї війни, російська пісня «На крилєчкє вдвойом»? Або ще – «Зємлянка», яка «в бєлоснєжних полях под Москвой». Чи то «Огоньок», де солдат б’ється «за савєтскую родіну», яку, аби не дратувати зайвий раз, замінили на «любімую родіну»?!
І справжнім «апофегеєм» стала «Катюша», під іменем якої колись стріляли совєтські гармати. Тільки тепер співати треба було не про катюшу та тумани над рєкой, а про «гради», які б’ють наших хлопців з берега Донця!
Ганьба завершувалася совєтським маршем «Дєнь побєди».
З влади у органній залі був помічений перший заступник голови ОДА Михайло Павлюк із малолітнім сином. Щоправда, після однієї з російських пісень він пішов геть. Не знаю достеменно, з якої причини.
Художній керівник філармонії Остап Савчук (чи не він традиційно зрежисував цю літературно-музичну пропутінську композицію?) досидів до кінця, стоячи вітав марш побєди.
Не долучилися до путінсько- совєтськогого бальзаму солісти філармонії Володимир Фісюк та Павло Дворський-молодший, вони виконали українські пісні.
Для мене досі незрозуміло, хто міг підготувати сьогодні, під час кровопролитної страшної війни з путінськими російськими фашистами настільки приємний для російської пропаганди концерт, в якому кількома ідеологічно заплямованими творами знівельовано інші пісні українських авторів. Невже організатори не спромоглися скласти програму з тематично спрямованих українських творів? Приміром, «Мальви» чи «Степом, степом». Та й сучасних є немало. Не зайвим було б задіяти пісні УПА, АТО. Там і захист Батьківщини, і патріотизм.
Що це – байдужість, небажання напружити свої мізки та трохи подумати?
Куди скеровує начальниця обласного управління культури Віра Китайгородська, поетеса, яка позиціонує себе українською патріоткою, вже не кажучи про керівництво філармонії – ровесників та соратників Назарія Яремчука, Володимира Івасюка. Чому Івасюк не написав, а Яремчук за всю кар’єру не заспівав жодної російськомовної пісні!
Але найгірше навіть не це. Допоки терпітимемо таких керівників-шкідників, ковтатимемо такі концерти вкупі з ворожими телемарафонами «Інтеру», наші хлопці будуть далі вмирати від куль і снарядів «катюш» і «градів» російських загарбників, війна на сході України не закінчиться, а путінська гідра нахабніше підніматиме голову!
Тетяна Кратко
peredplata
