Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну через бойові дії загинули 40 військових з Буковини. Суспільне згадує всіх воїнів та розповідає, що про них відомо.
Солдат Владислав Алекса був військовослужбовцем військової частини А7038. Прощання з ним відбулось в селі Молниця.
Загинув 19-річний військовий Іван Куций. Він був родом з селища Глибока. 17 квітня 2022 року у громаді оголосили днем жалоби. Іван проходив строкову службу в Збройних силах України. Російські солдати вбили військового у перший день війни.
Василь Телегуз загинув в Миколаївській області під час обстрілу російською армією 21 березня. 58-річний чоловік був полковником.
Загинув солдат Віктор Федоров — військовослужбовець Національної гвардії України. Він був родом з Кельменців.
Зі старшим сержантом Сергієм Юрченковим прощались в Кельменцях. Він проходив службу на посаді головного сержанта – командира інженерно-саперного відділення.
На Луганщині загинув військовий з Сокирян Микола Гиренко. Він був ветераном АТО. З початку повномасштабного вторгнення повернувся на службу. Був командиром бойової машини — номером обслуги гранатометного взводу.
На Донеччині загинув 36-річний військовий Дмитро Гаманюк. Він був жителем Новоселицької громади. У чоловіка залишилось троє дітей — двоє доньок та син.
У боях проти російської армії загинув 38-річний буковинець Ігор Рус. Військовий був жителем села Шипинці Чернівецького району.
Загинув сержант Михайло Настащук. Він був водієм радіолокаційного взводу військової частини А0281. Прощання з ним відбулось о 10:00 5 квітня у селі Ставчани.
Євген Пронін був родом з села Рідківці. Військовий пішов добровольцем на фронт одразу після Революції Гідності. Був в Пісках у першому складі “Карпатської січі” на сході України.
30-річний житель Хотина Василь Мороз був контрактником. Він був учасником АТО, рік тому підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу на посаді гранатометника військової частини А0998.
Загинув 23-річний житель села Йосипівка Іван Руснак. Він був старшим механіком-водієм механізованого батальйону. Хлопець загинув 31 березня внаслідок обстрілу російськими військами.
21-річний військовий Максим Іленчук родом з села Стрілецький Кут. Він служив в гранатометному відділенні військової частини А3029.
Дмитро Ганчерюк був водієм-машиністом екскаватора. Чоловік був сержантом інженерно-саперного відділення військової частини А4267. Він родом з міста Новоселиці.
47-річний доброволець Григорій Клюк родом з села Чепоноси. Чоловік був учасником АТО та досвідченим військовим. У нього залишились дружина та двоє дітей, сину ще не виповнився рік.
Петро Івлєв був старшим солдатом. Він родом з села Новоселиця.
Військовий Володимир Гій зі Сторожинця, він вступив до ЗСУ добровольцем як і його батько. Йому було 20 років. Мав військову спеціальність “Номер обслуги гармати”.
49-річний Анатолій Соловей жив у селі Білоусівка, що на Сокирянщині. Проходив службу на посаді гранатометника. У чоловіка залишилось четверо дітей.
Анатолій Потерейко був старшим солдатом військової частини А0998. Він проходив службу на посаді старшого стрільця. Жив у селі Козиряни Дністровського району.
Юрій Гуцуляк загинув під Києвом. Він був командиром бойової машини. Чоловік пішов воювати у 2014 році добровольцем. Згодом підписав контракт і служив у ЗСУ. Після того поїхав на заробітки у Великобританію. З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся в Україну. Йому було 46 років Юрій багатодітний тато, родом з села Чорнівка.
Військовий Станіслав Стрельцов був старшим стрільцем. Його поховали у Чернівцях.
Також загинув 46-річний військовий Роман Вихопницький — він був навідником. Чоловік родом з Новодністровської громади. Його призвали на службу у серпні 2020 року.
Андрій Клюсик загинув на Київщині. Він народився в Сторожинці. Андрій був солдатом, призваним за мобілізацією.
Володимиру Унгуряну було 56 років. Він загинув від вогнепального поранення на Київщині.
Внаслідок ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Львівщині, загинули троє військових зі Сторожинеччини: 45-річний Віталій Мазурик, 47-річний Олександр Швидкий та 58-річний Георгій Боштега. Їх зустрічали на колінах, з прапорами, люди вишикувались вздовж дороги.
Павлу Паленку був 21 рік. Він проходив службу на посаді стрільця — помічника гранатометника. Павленко жив у Красноїльську, закінчив місцеву гімназію. Був контрактником. Його батько та брат теж військові. До війська Павло пішов у 2019 році.
Віктор Урсул служив водієм гранатометного відділення. Йому було 56 років. Чоловік родом з Сокирян, у нього залишились п’ятеро дітей та троє онуків. Здобув сільськогосподарську та правову освіти.
Старший солдат Олексій Анікітой родом з села Тарасівці, йому було 32 роки. Чоловік був навідником-оператором.
У боях проти російської армії загинув військовий з Білої Криниці 25-річний Денис Гринчук. Він мав звання старшого солдата. Проживав з сім’єю у Мукачево. Його поховали у Білій Криниці.
Андрій Кицелюк був командиром десантно-штурмового відділення. Він загинув 25 лютого. З чоловіком прощались у Чернівцях. Йому було 46 років. Суспільне знімало як з Андрієм прощались.
Військовий Анатолій Дребіт був старшим сержантом, з 2016 року служив за контрактом, був командиром десантно-штурмового відділення. Він був родом з села Вікно.
“З початку війни на сході України вважав своїм обов’язком захищати рідну землю і віддав життя за її незалежність”, ― написали про нього у сільраді.
Військовому Олексію Арсенію було 22 роки, він народився у Маршинцях. Раніше чоловік служив в ООС. Тіло військового зустріли у рідному селі. Люди стали на коліна та принесли квіти.
Військовий Олег Лехняк був навідником. Він родом з села Бабин. Його поховали в селі 13 березня.
Костянтину Герману було 30 років. Він служив у десантно-штурмовій бригаді. Чоловік був у ЗСУ з 2014 року.
Марин Мельников був військовим з Ванчиківців. Раніше голова громади Володимир Лупой казав, що Марин у серпні минулого року підписав контракт із ЗСУ на проходження військової служби. Він був гранатометником.
Андрій Четверіков народився на Харківщині, втім через бойові дії там, батько погодився поховати сина у Чернівцях. Андрій був молодшим сержантом, командиром десантно-штурмового взводу. Йому був 21 рік.
20-річний солдат Іван Гай служив на посаді гранатометника в десантно-штурмовій роті. Він родом із села Романківці. У ліцеї, де він навчався, написали, що Іван був мужнім захисником та щирим другом.
Максиму Залевському було 32 роки, він був на посаді стрільця – помічника гранатометника десантно-штурмового відділення. З ним прощались у Чернівцях. Герман, Мельников, Четверіков, Гай та Залевський служили в одній частині.