67-річна мешканка Новодністровська Майя Пелип потребує дороговартісної операції на серці. Зібрати сто тисяч гривень самостійно для родини дуже важко. Операція необхідна терміново.
Про це йдеться у публікації “МБ”.
Близько місяця я була в Чорнобилі
У жінки досить цікаве та важке життя. Вона – ліквідаторка аварії на Чорнобильській АЕС, побувала й у Вірменії після страшного землетрусу 1988 року, де допомагала людям. А у 63 роки, не вагаючись, поїхала у зону АТО.
– Коли у 1986 році ми дізналися про вибух на Чорнобильській АЕС, то я одразу захотіла туди їхати допомагати. Спочатку не знала з ким залишити дітей, та й брати туди мене не дуже хотіли. Але я наполягла на тому, щоби поїхати туди, – згадує пані Майя. – Близько місяця я була в Чорнобилі.
Потім, через два роки після Чорнобильської трагедії, у Вірменії стався катастрофічний землетрус магнітудою 7,2 бала.
– Однією з перших поїхала туди. Було дуже страшно бачити ті руїни. Врізалось у пам’ять, як ввесь світ допомагав тоді Вірменії. На ряду з Чорнобильською аварією, цей землетрус став найбільшою трагедією останніх років існування СРСР, – розповідає Майя Пелип.
У 1990 році у жінки виявили пухлину.
– Після Чорнобиля я захворіла на онко. Тоді мене прооперували, я вилікувалася й продовжувала жити далі.
“Дівчина з ніг до голови була обвішана автоматами та гранатами”
У 2015 році, коли Майї було 63 роки, жінка поїхала у зону бойових дій на Схід.
– Спочатку я була в Чонгарі (містечко на межі з Кримом), там захворіла й мене відправили додому. Вилікувалася й поїхала вже у Маріуполь, потім в Авдіївку, – каже пані Майя.
– Я працювала там кухарем. Перше, що почула, як приїхала до Маріуполя, це постріли. Пам’ятаю, як побачила тіло вагітної жінки, її вбив снайпер, – згадує Майя Пелип. – Найважче було, коли наші хлопці кудись йшли. Куди йдуть, ніхто не говорив. Ми тільки молилися, аби вони повернулися. Дня нас свято було, коли вони поверталися живі й здорові.
– Важко згадувати, але й були випадки, що от буквально вчора ми жартували, говорили, а сьогодні мені кажуть – його вже немає. Серце розривалося. Можливо, ті переживання так й вплинули на моє здоров’я, – каже пані Майя.
– Я дивилася на цих діток, яким по 18-19 років, а серце плакало. Воювали й дівчата. Пам’ятаю тендітну дівчину, яка з ніг до голови була обвішана автоматами та гранатами. Питала її: “Дитино, нащо воно тобі?” А вона казала, що потрібно боронити рідну землю. Воювала у перших рядах з хлопцями, – розповідає жінка.
– Більше шести місяців я була в АТО. Потім важко захворіла, тривалий час лежала у воєнному госпіталі, разом із пораненими хлопцями. І мене відправили додому, сказали: “Нам тут не треба помирати, їдьте додому”. Якщо чесно, якби мене не підвело здоров’я, я б досі була там.
Та пані Майя після повернення з зони АТО зайнялася волонтерством. Збирала ліки та посилки для військових.
Проте зараз Майя Пелип потребує допомоги людей. Їй терміново потрібна дороговартісна операція на серці.
– Я допомагала людям завжди, а зараз сама потребую допомоги. Чекаю, коли мені зроблять операцію у Києві, щоби я хоч ще трохи пожила.
Для тих, хто хоче допомогти:
Карта ОщадБанку: 5274 1080 0014 6299 – Пелип Майя Дмитрівна
peredplata
