В це важко повірити, але це беззаперечний факт
Цілих вісім місяців повномасштабної війни потрібно було Міністерству культури, щоб помітити у центрі міста пам’ятник радянському чекісту і письменнику-пропагандисту Аркадію Гайдару. І лише зараз розпочалася багатомісячна і забюрократизована процедура його перенесення.
Нещодавно мої помічники були на цьому місці й окрім Гайдара знайшли ще цілий заповідник русского міра.
Поруч із його могилою (до речі, Гайдар, до всього іншого, ще й активний учасник придушування антирадянських повстань в Україні у 1920-х роках) досі стоїть пам’ятник міфічному «герою-комсомольцю» Олегу Кошовому.
Далі – пам’ятник головному режисеру московського Малого театру Олександру Ленському.
І все це неподобство розташоване, природньо, навколо храму УПЦ гундяївського патріархату.
Важливо, що Успенський храм збудований іще у 1144 р (!), за три роки до появи першої писемної згадки про москву. У ньому відспівували Тараса Шевченка, перед тим, як віднести на Чернечу гору. Біля храму похований козацький кошовий отаман Іван Підкова. Поруч із ним – запорозькі гетьмани Яків Шах і Самійло Кішка. І сьогодні це святе для кожного українця місце – в оточенні русского міра.
Підозрюю, що у Мінкульті про це можуть також не знати і їм потрібно постійно нагадувати про виконання службових обов’язків. Зараз важливо не лише звільнити Канів від совкових та імперських символів. Прилегла до Успенського собору територія має отримати статус окремого національного культурно-освітнього центру. І це питання, яке не можна відкладати «на потім».
Сергій Рудик, народний депутат України
peredplata
