У 2015 році Аваков назвав ветеранів АТО Гуменюка та Крайняка відповідальними за вибух під Верховною Радою. Його радо підтримав Порошенко. До 2023 року їх вину так і не довели. Крайняк вийшов раніше, нині воює в 5-й штурмовій бригаді, має багато бойових нагород.
Гуменюка не випустили. Просто тримали 8 років у Лук’янівському СІЗО. Він просився на фронт, але його не випустили.
Сьогодні він в приміщенні суду підірвав себе. Навіть через 8 років СІЗО не зламало в ньому дух Воїна.
Не судіть і не будете судимі.
Ярослав Нищик
Ігор Гуменюк загинув у Шевченківському суді.
Люди швидко все забувають – хто такий Тарас Чорновіл забули, що казати про якихось ветеранів у СІЗО. То я нагадаю трішечки. Ігор Гуменюк мав всі шанси загинути разом із Небесною Сотнею. Міг загинути у Пісках у 2014-2015 у складі “Січі”. Не загинув. Далі хотів переводитися з “Січі”, яку вивели, у “Карпатську Січ”, яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр. Але не перевівся: сталося 31 серпня 2015 року, вибух під Радою. Загинули нацгвардійці.
(Нагадаю: ВР тоді турбувалася про особливий статус Донбасу)
Далі Ігоря Гуменюка вісім років судили. Ви можете думати, що ту гранату кинув не він. Можете кричати, що абсолютно точно знаєте – він, він. І у ЗМІ можна знайти впевнені “кинув”, “вбив”, “втік”. Але один-єдиний факт залишається фактом: вісім років вироку не було.
У Ігоря з 2014 року був позивний Дубенко.
Дубенко – це прізвище, під яким ОУНівець Микола Лемик записався на прийом до радянського консула. Під час тієї розмови Микола вихопив із внутрішньої кишені пістолет і зі словами: «… за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…» застрелив консула. Потім поранив одного з охоронців, дочекався польську поліцію і здався їй. “Це було обов’язковою умовою плану: не дати себе вбити охороні, щоб мати змогу свідчити в суді”.
У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу, і політичних в’язнів пересилали, Дубенко/Лемик зміг втекти. І зміг боротися далі.
Ігор втекти не зміг. Не знаю, чи планував. Не знаю, що саме планував…
Але – чомусь його винуватість довести так і не змогли.
Але – він був чудовим бійцем, і міг би бути корисним на фронті, якби йому – досвідчений людині, провину якою не довели за десятиліття – дали змогу туди повернутися.
Дуже шкода, що все так. Побачимося.