В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов\’язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов\’язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з\’являтися нетрадиційні форми сім\’ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов\’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законодавством України. Зокрема, Законом України «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в Україні , як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і своєю метою має забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Обов\’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов\’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім\’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров\’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов\’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов\’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:
– адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);
– цивільно-правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);
– сімейно-правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);
– кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).
Сім\’я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов\’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де до її думок будуть відноситись з повагою, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.
Світлана Афоніна, начальник Чернівецького міського управління юстиції
peredplata
