“Дорогий владико Мелетію…”: Чернівецько-Буковинська єпархія ПЦУ звернулася до отців Московського патріархату

 Дорогий владико Мелетію, дорогі отці Московського Патріархату, зараз вся Україна переживає хвилюючі події. За 1030 років Вселенський Патріархат відважився визнати Українську Церкву і дати їй автокефалію.

Віруючий народ усвідомив це і бажає Православної Церкви України, бо століттями очікував на цю Церкву. ПЦУ стала визнана – і вже немає жодних перешкод у канонах, у благодаті.

Багато священиків і віруючих вийшли з Російської Церкви ще в 1990-му році. На основі чого вони відважились на такий крок? На основі Томосу, який надано 1924 року Українській Церкві у Польскій державі, де сказано, що Київська Митрополія була передана Московському Патріархату не за приписами священних канонів. Це означає, що перебування в Московській Церкві – це перебування в неканонічному стані, а вийти з підпорядкування Московської Церкви (від кого б ти сан не приймав) означає повернутися до канонічного стану, який Українська Церква мала до поневолення Москвою. Отже всі активісти, які в 90-му році пішли за ідеєю Української Церкви, базувалися на таких позиціях канонів і не помилилися. Нині Вселенський Патріарх підтвердив вірність їхньої діяльності, визнав і благословив їх.

Дорогі отці, всіх священиків турбує, чи не буде порушення присяги, яку вони склали при отриманні священного сану. Присяга перед отриманням сану має мету, щоб людина не зраджувала Церкву, а саме: вірно служила народу Божому.

Перехід з однієї релігії до іншої – це зрада, а перехід від православних до православних – це не порушення клятви, даної Православній Церкві при отриманні священного сану в будь-якій Церкві.

Коли Москва перехопила Україну від Константинополя, хто клятву порушив? Тоді тільки Митрополита Київського, главу Церкви, змусила Москва клястися у вірності їй, а хрестини, шлюби, богослужіння залишились без сумніву дійсними.

Перепідпорядкування Константинополю чи Москві жодна з Помісних Церков не рахувала за зраду. То не може бути зрадою й повернення від Москви до Константинополя, Матері-Церкви, що й сталося 2018 року. Не може бути зрадою й повернення від Москви до Православної Церкви України. Це не є ні переступом, ні зрадою.

Коли вас заставляють клястися, ставлять на коліна до присяги, читайте, стаючи на коліна, про себе молитву Господу Богу за себе і своїх дітей. У клятві ж їхній не беріть участі. Клятва, молитва є дійсними, коли ви свідомо видали акт волі – ХОЧУ.

За постановами Вселенських і Помісних Соборів шлюб, хрещення є дійсними, коли той, хто хрестить, і той, хто приймає хрещення, видають акт волі – ХОЧУ. Інакше Таїнство недійсне.

Невже ви всі видавали акт волі – ХОЧУ Москви, чи ви хотіли віри православної і видавали акт волі – хочу Господа Бога? Ви хотіли Православної Церкви. А відтак вийти з московського підпорядкування і прийняти Українське Православ’я – це не є переступ клятви.

Отці, не бунтуйте народ. Ваш протест проти Православної Церкви України чи не розцінить Господь Бог як зраду свого народу? Невже ви не знаєте премудрі слова премудрого Гамаліїла, вчителя Ізраїлю: «якщо це діло… від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями» (Діян. 5: 39). Така ваша діяльність суперечить Святому Письму, канонам Православної Церкви і тверезому розуму.

Хто перепитував наших віруючих, коли Сталін прийшов з Російським Православ’ям на Буковину, на Галичину? Ті священики, які прийняли Московське Православ’я, служили своєму народові у Російській Церкві. А нині ми вже маємо ласку Божу служити своєму народові у своїй державі, у своїй Церкві. Що варті тут клятви на вірність Москві, чужому центру держави-агресора? Де правда свята?

Святе Письмо подає подібний приклад. Господь Бог через пророка Самуїла помазав красеня випроханого Саула на царя народу Ізраїльського, а коли цар Саул виявився непокірним волі Божій, тоді Господь помазує Давида, мужа за серцем своїм, на царя народу Ізраїльського.

Господь Бог помазав нині Православну Церкву України на служіння українському народові, тобто помазав вести його до пізнання відвічної Правди, до пізнання неосяжного Світла – наднебесного Бога-Творця.

Треба акцентувати, що Дух Святий, Який перебував на Саулі, покинув Саула і спочив на Давидові. Тоді злий дух отримав право виснажувати Саула – і кончина Саулова була дуже сумна (1 Цар. 31: 4).

Отці, поверніться до свого народу, своїх батьків, братів заради майбутнього своїх дітей, переходьте з громадами і служіть Господу Богу такими, якими ви є. Ви клятви не порушите, ваша совість чиста, ніякого гніву Божого не стягнете ні на себе, ні на своїх дітей. Служіть гідно своєму українському народові, у своїй канонічній, благодатній, визнаній світовим Православ’ям Православній Церкві України.

Нехай Господь Бог благословить вас і ваше святе діло.

Управління Чернівецько-Буковинської єпархії

Газета «Відродження» №8 від 21.02.2019 р.

Новини Партнерів