Покійники не чекають. А тим часом ресурс чернівецьких цвинтарів, вкупі з головним на Годилові, вичерпується. Що далі?
Про це розмова з директором МКП «Спецкомбінат» В.І. Воронюком.
-Василю Івановичу, то правда, що небіжчиків нині ховають навіть на доріжках між малими секторами годилівського кладовища?
-А що тут приховувати? Справді, за браком місць під поховання використовуємо проходи між малими секторами цвинтаря.
-А що у найближчій перспективі?
-Ведуться інтенсивні розмови про викуп земельних паїв у жителів сусідньої Коровії. На перших порах площею 2-3 гектари.
-Кажуть, ціни на цю розпайовану землю захмарні?
-Можливо. Але мені про це невідомо. Одне скажу: гаяти часу не можна, бо мерці не чекають.
-А що думає громада села про майбутнє сусідство з кладовищем?
-Пояснюємо, спілкуємося з людьми, наразі іншого варіанту немає.
-Та чи надовго вистачить отих 2-3 гектарів – покійників дедалі більшає у зв’язку ще й з цією заразою, що поглинула світ?
– Із урахуванням так званих підпоховань, які становлять половину усіх захоронень, вистачить на два-три роки. Розробляється варіант облаштування нового цвинтаря на Рогізній, де аграрний інститут планує дати місту землю під захоронення в районі вул. Каштанової.
– Стривайте, але ж посеред цієї площі іде водогін з дністровською водою для Чернівців?
– Не вникав у проблему. Ця справа в компетенції влади міста. Одне скажу: ця проблема тяжко-важко, але все одно буде вирішена.
-А скільки на сьогодні діючих цвинтарів, де здійснюються захоронення?
– Чотири з годилівським. Це, в тому числі, два в районі вулиць Налєпки, Ткачука (Садгора) та вул. Дорошівської, що на Рощі . Водночас мушу зауважити, що й на згаданих кладовищах ситуація із захороненням непроста.
Справа поховання – свята справа. Для усіх без винятку, і для влади теж. Адже мерці не чекають!
Інтерв’ю вів Іван Агатій