ПОПУЛІСТИ І БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

Корупція роз’їдає державу – цю просту істину знають, мабуть, усі українці. Адже наша держава вважається однією з найбільш корумпованих у сучасному світі, за що її постійно критикують як власні громадяни, так і міжнародні структури – саме корупційне гальмо заважає притоку іноземних інвестицій в економіку України, без яких її швидкого розвитку годі й сподіватися. Найменші зарплати і пенсії в Європі, дуже високі ціни на продовольчі товари, захмарні комунальні платежі – все це значно ускладнює життя простих українців. А наступного року нам треба буде обирати президента і Верховну Раду, тому претенденти на ці посади все голосніше обіцяють подолати корупцію у разі їхнього обрання на високі посади.

Обіцянки боротися – це ще не боротьба з корупцією

Подібні обіцянки часто можна почути від політиків, які рвуться до влади. Але найчастіше ці красиві слова так і повисають у повітрі – отримавши омріяні посади, можновладці відразу головну увагу зосереджують на особистому збагаченні. Прикладів таких “борців” кожен з нас може навести чимало – бачили таких на кожних виборах. Політиків, які спекулюють на боротьбі з корупцією, як правило, називають популістами. Латинською мовою “популюс” означає “народ”, а популісти озвучують найбільш популярні народні вимоги і гасла. Втім, “говорити – не мішки тягати” – це всі знають.

Прикладів успішної боротьби з продажністю влади на постсовєтському просторі дуже мало. Донедавна найбільш успішним вважався Михеїл Саакашвілі у Грузії. Його злет на вершину влади був стрімким, зміни в країні відбувалися швидко. Хабарники втрачали державні посади і відправлялися на нари, з грузинських доріг зникли продажні автоінспектори, чиновники почали працювати під контролем громадськості… Проте невдовзі масове захоплення грузинів успіхами свого президента змінилося розчаруванням, і Саакашвілі не тільки програв чергові вибори, але й вимушений був покинути батьківщину. Він особливо пишався тим, що зміг за короткий час замінити корумповані суди принципово іншими – чесними, які стоять на сторожі закону. А недавно “новий і чесний грузинський суд” заочно засудив самого Саакашвілі до шести років тюремного ув’язнення за звинуваченням, яке чимало людей вважає надуманим. Правда, сам екс-президент обіцяє повернутися до Грузії й довести свою невинуватість. Поживемо – побачимо.

Нині чимало пишеться про іншого успішного борця з корупцією – вірменського прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. Його винесла на вершину хвиля народного обурення продажністю попередньої влади, а Пашинян обіцяв швидко викорінити корупцію в країні. Він не мав політичного досвіду і не був замазаний співробітництвом з владними злодіями. Тому користувався повною довірою простих людей. І зміни в країні розпочав відразу, як очолив уряд. Удари наносилися по персонам, що вважалися “недоторканими” через свій високий статус і минулі заслуги. А з’ясувалося, що вони накопичили у своїх руках великі багатства, нахабно вкрадені не  лише з державного бюджету, але і з допомоги, зібраної простими людьми для своєї армії. Волонтери збирали харчові продукти для солдатів, а генерали зібраною їжею годували тварин у власних приватних зоопарках…

За лічені тижні прем’єру вдалося подолати опір корумпованих структур на митниці, відірвати від державного бюджету присмоктавшихся до нього олігархів-монополістів, притягнути до відповідальності деяких впливових політиків. Втім, політичні оглядачі вважають, що невдовзі темпи таких змін почнуть уповільнюватися, а далі ситуація буде лише погіршуватися. Є досвід інших країн, який свідчить: народ покладає великі надії на політика-популіста і з захопленням сприймає його перші дії. А потім в оточенні полум’яного борця з корупцією спливають факти корумпованості його соратників (та й самого борця), і на зміну загальному захопленню приходить масове розчарування. Українці подібне пережили і з Ющенком, переживають таке і після “Революції Гідності”. На жаль, постсовєтська практика особливого оптимізму не вселяє.

Корупцію долають не популісти

Корупція є всюди, але рівень її значно різниться в залежності від законослухняності громадян, їхньої громадянської активності й навіть національних традицій. Спокуса збагатитися за рахунок грошей платників податків існує в різних державах. Проте у деяких з них є ефективні чинники, що стримують апетити чиновництва. Найменш корумпованими вважаються Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Канада і ще декілька держав традиційної демократії. Що ж заважає тамтешнім можновладцям грабувати своїх співгромадян так, як це роблять путінські чекісти, українські владні корупціонери чи олігархи постколоніальних держав?

Насамперед у мешканців скандинавських країн відсутня тяга до розкоші. З дитинства у них виховують почуття міри, і люди там з діда-прадіда звикли жити за християнськими цінностями. “Золоті унітази”, що так полюбляють скоробагатьки на постсовєтському просторі чи в африканських постколоніальних державах, у скандинавів викликають лише презирство. Ці люди звикли жити в країнах, де шанується закон, і перед ним всі рівні – від президента до двірника. Існує постійний контроль громадськості над владою, і будь-який відступ чиновника від прийнятих правил негайно викликає масове обурення з вимогою притягнути порушника до відповідальності. Міністра можуть позбавити посади за те, що його дружина скористалася службовим автомобілем чоловіка для поїздки за покупками.

Таке суспільство не виникає само собою. Його формують спільними зусиллями члени цього суспільства, причому протягом життя цілих поколінь. Там немає віри у прихід героя-політика, який миттєво вирішить всі суспільні проблеми і принесе щастя всім співгромадянам. Тому шанси на прихід до влади популістів там мінімальні. На жаль, населення в цих країнах поступово міняється, туди переїжджає все більше вихідців з постсовєтських держав, а також з країн Азії та Африки. Доки їхня кількість не перевищила допустиму межу, вони інтегруватимуться у скандинавське суспільство і сприйматимуть його правила співжиття. А що буде далі, сказати важко. Є негативний приклад Франції, Німеччини та ряду інших країн, де виникають передумови для конфліктів представників різних цивілізацій.

Українцям же варто брати приклад з тих, хто створив для себе комфортні умови життя й не дає корупціонерам піднімати голову. А для цього треба міняти власний менталітет і долати тягу до розкоші й заздрість. Без поваги до прав інших людей і уміння жити за правилами і законами ми приречені скніти в болоті корупції й вестися на порожні обіцянки популістів миттєво вирішити всі суспільні проблеми. Коли людина бере власне життя у свої руки і не пливе за течією, а намагаються змінювати його на краще, тоді й доля повертається до неї обличчям.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.