В народі кажуть, що людина пізнається в біді. І то таки правда, бо саме в скрутні часи проявляються сильні сторони начебто звичайних людей – як, наприклад, волонтерів чи воїнів добровольчих батальйонів. Так само на поверхню вилазить гниле нутро лощених «патріотів», які в мирний час присмокталися до Української держави, а відколи почалася війна стали труїти її своїми зрадницькими діями.
Попри увагу буковинської спільноти непоміченим пройшло зібрання групки діячів, які хочуть пояснювати мешканцям нашої області чому і як Україна має виконувати невигідні та зрадницькі «Мінські угоди». Журналісти уваги не звернули, бо на те дійство їх ніхто не запрошував, адже боялися організатори незручних питань і не хотіли надто привертати до себе увагу державних структур. А державні мужі не переймалися, бо були зайняті іншими справами – ліфти відкривали, від звинувачень у корупції і контрабанді відмивалися, посади ділили. Все в них як зазвичай.
Така страусина поза, – голову в пісок і нічого не бачу, не чую, ні за що не переймаюсь, – може і помагає маститим чиновникам, але шкодить Українській державі. А коли прийде біда, то витимуть вони тонкими голосами, що нічого про ту біду не віщувало. Про що ж мова?
6 липня до Чернівців приїхав такий собі Андрій Павленко, – прихвостень путінського кума Медведчука, – для того, щоб відкрити на Буковині «громадську гуманітарну групу Руху «Український вибір – право народу».
Аби не товкти воду в ступі і зрозуміти чиї інтереси обслуговуватимуть учасники цієї п’ятої колони варто уважно прочитати таке: «деятельность данной группы направлена на организацию диалога между гражданами Украины и властью, на донесение справедливых требований общества о необходимости мирного урегулирования ситуации на Востоке Украины».
А щоб цього досягти, то планують таке: «гуманитарная группа в Черновицкой области намерена вести широкое общественное обсуждение пункта 5 «Комплекса мер по выполнению Минских соглашений», касающегося принятия закона, запрещающего преследование и наказание лиц в связи с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины, а также Закона об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей; Закона о выборах; изменений в Конституцию Украины».
Простіше кажучи мають дурманити голови буковинцям. Закладати в них думки про українську владу, яка винна в тому, що на Донбасі проливається кров, бо не хоче діалогу із російсько-терористичною наволоччю, не хоче задовольняти її «законні інтереси та вимоги». Навіть вуйкові Петрові з Перкалаби, чий сусід боронить Україну в АТО, зрозуміло на чий млин лиються ці облудні слова. Але цього не можуть (чи не хочуть) зрозуміти поважні державні мужі. Більш того – в Чернівецькій облдержадміністрації настільки короткозорі, що пригріли під своїм крилом лжепатріотів, які допомагатимуть Павленку і Медведчуку отруювати мізки буковинців. Не вірите? А дарма…
Гляньте на ці фотографії із збіговиська медведчукіців та спробуйте впізнати знайомі обличчя. А щоб простіше було, то допоможемо…
По ліву руку від Павленка сидить відомий в Чернівцях військовий пенсіонер, керівник «Українського вибору» на Буковині, кандидат до міської ради від Опозиційного блоку» у 2015 році Георгій Кузнєцов. Саме той Кузнєцов, який хотів, щоби його обрали до парламенту у 2012 році та спромігся набрати аж… 162 голоси чернівчан. Саме той Кузнєцов, який колись журналісту з «Молодого Буковинця» Миколі Кобилюку розказував як правильно і за скільки грошей треба батьківщину любити. Саме той Кузнєцов, який на Чернівецькому істфаці під портретами Петлюри та Винниченка агітував студентів за вступ України до «Митного Союзу». Саме той Кузнєцов, який Українську державу називав штучним утворенням.
А ось тут, на другому ряду, переплів руки й ноги такий собі Ігор Палій – офіційний заступник Кузнєцова. Широкій публіці не надто відомий, а у вузьких колах козацьких організацій Буковини має репутацію відчайдушного пройдисвіта. Так, він очолює Чернівецьку організацію політичної партії «Козацька Українська Партія», лідер якої Михайло Ямненко має теплі відносини із одіозним російським політиком Сергієм Глазьєвим, ідеологом та натхненником насильницького втягнення України у путінський «Митний Союз».
А у серпні 2014 року керівник товариства «Буковинська крайова козацька Січі мені Івана Мазепи» Василь Волощук наполягав, що Палій «приймав участь на Антимайдані». Воно і не дивно, бо дівчата із приймальні ОДА під час Революції Гідності частенько бачили як забігав Палій на чарку кави до головного антимайданівця Буковини Олега Унгуряна. До речі, саме Ігор Палій очолив оту «громадську гуманітарну групу», створену «Українським вибором».
На першому ряду, – в картатенькій сорочечці, – уважно слухає кремлівських недобитків кадубівчанин Орест Любка. Саме той Любка, який від імені ГО «Майдан» у квітні 2014 року палав бажанням люструвати кожного чиновника області. Люстатором Любка так і не став, а щоб на життя заробити, то подався у нелегальний гральний бізнес. Коли у січні 2016 року патріоти із «Правого сектора» виявили гральний зал із терміналами російських платіжних систем, то з’ясувалося, що адміністратором там працює Олеся, донька пана Ореста, а йому крім всього іншого належать гральні автомати у Заставні.
Політичними талантами природа Любку теж начебто нагородила, бо значиться він «замєстітєлєм прєдсєдатєля Козацкой Народной партіі по Юго-Западному округу». Цю партєйку на замовлення Кремля засновували після Харківських угод Януковича, реєстрував її міністр-втікач Лавринович, а у 2012 році регіонали використовували її для фальсифікацій результатів виборів та контролю над комісіями.
«А до чого тут крайова влада та пани Ванзуряк і Фищук», – спитає уважний читач. А вся сіль в тому, що ці три персони, – Кузнєцов, Любка та Палій, – входять до складу Обласної ради українського козацтва Буковини, яка діє під патронатом та теплим крилом облдержадміністрації.
Вже мало, хто пам’ятає коли і для чого ця профанація була створена, але Папієв по команді із Києва у 2011 році вдихнув нове життя в це мертвонароджене дитя престарілих «осавулів», «генералів», «хорунжих», які нічого, окрім пустопорожніх балачок та нагородження один одного бляшаними цяцянками, робити не вміють і не хочуть.
Так от, з того часу Кузнєцов (Громадське об’єднання «Буковинське козацтво»), Любка (Чернівецьке обласне козацьке об’єднання Міжнародної громадської організації «Міжнародний Союз Козацтва») і Палій (Чернівецька обласна громадська організація «Український козацький полк «Буковина») змінюють один одного біля керма цього бутафорного органу, збираються на засідання і наради, пишуть протоколи, сваряться за право бути «головним отаманом» і вимагають від обласної влади сприяти «відродженню розвитку традицій Українського козацтва на теренах області».
Останнє гучне (і певне єдине) звершення цієї «козацької ради» – у жовтні 2015 року в Лужанах провели «Міжнародну Велику раду Українського козацтва», для якої чиновники створили цілий оргкомітет, де поруч із любитилем медведчуківського народовладдя Палієм за одним столом сиділи голови райдержадміністрацій Допіряк та Друцул, Оксана Палійчук із департаменту освіти, тодішній заступник голови ОДА Руслан Сенчук, вічно кислий Валерій Унгуряну із обласної ради та інші менш імениті чиновники. І ніхто з тих поважних осіб не завдав собі клопоту пошукати, ким насправді є Палій, Кузнєцов, Любка, Мойсов та інші «козацькі отамани». Як виявилося дарма… Бо ці «козачки», як бачимо, наче ті гієни – з одної руки хапають шмат гнилої ковбаси і чекають зручного моменту аби за іншу руку вкусити.
Прес-служба ОДА, не вмикаючи ані мізків, ані інтернету, вклала в уста Олександра Фищука пафосні слова: «спираючись на споконвічні цінності, що передавались з часів козаччини, плекаючи славний козацький дух, ми не дозволимо сьогодні ворогу поневолити рідну землю і здобудемо перемогу».
Так-от, в світлі недавнього створення «громадської гуманітарної групи Руху «Український вибір – право народу», питання про поневолення рідної землі та здобуття перемоги набувають іншого звучання.
Адже те, що через свій «Український вибір» робить з Україною Медведчук називається просто – співпраця з ворогом. Щоправда в українських державних діячів та компетентних органів, як то кажуть, кишка тонка, щоб раз і назавжди прищемити пальці путінському куму.
Адже те, що роблять в «Українському виборі» Палій, Кузнєцов і Любка веде до перемоги, але не українських, а російських інтересів, які полягають у просуванні «Рускава міра» від Донецька до Ужгорода.
А буковинська влада мило посміхається цим перевертням, водить з ними хороводи на «міжнародних козацьких радах», гладить за шерстю і ніц не переймається їхньою дволикою гнилою сутністю. Бо в неї інші задачі – посади ділити, кеди дарувати і ліфти відкривати.
Соромно пану Фищуку і його підлеглим за такі справи все одно не буде ані зараз, ані тим паче пізніше. То може не будете, панове владники, соромитися і того, щоб розігнати якщо не всю «козацьку раду», то принаймні вигнати з неї тих «козачків», що дбають не за Україну, а за медведчуківсько-путінські дупи. Чи це Вам також слабо, пане Олександре Георгійовичу? Чи може Ви хочете, щоб «козачки» принесли «Рускій мір» на Буковину?
Василь Мудрий
peredplata
