МИНУЛЕ ПРОТИ СУЧАСНОГО

МИНУЛЕ ПРОТИ СУЧАСНОГОКремль не зміг перемогти нас на лінії вогню, тож зробив ставку на інші методи гібридної війни. Він намагається підірвати підтримку України з боку інших держав, а також роздмухати всередині нашої країни суперечності між громадянами різного етнічного походження. Для цього все активніше використовує події минулого, що залишили негативний слід в історичній пам\’яті сусідніх народів.

Використання історичних стереотипів

Коли починалася російська агресія проти України, Москва верещала на весь світ, що \”укрофашисти\” переслідують російськомовних громадян. Але світ не повірив цьому, не побачивши ніякого \”геноциду росіян в Україні\”. Щоб надати ваги своїм голослівним звинуваченням, кремлівські пропагандисти вирішили активізувати старі стереотипи \”хохлів-різунів\”, що формувалися протягом століть у суспільній свідомості сусідніх народів. В історії України були періоди, коли під час народних повстань гинули не лише справжні гнобителі, а й чимало невинних людей, які відрізнялися від повсталих своїм етнічним походженням і віросповіданням.

В історичній пам\’яті поляків і євреїв назавжди закарбувалися факти таких масових убивств з усіма їхніми жахами. Так само, як українці навічно запам\’ятали знущання польського панства та його єврейських слуг над своїми предками. Хоча змінилося чимало поколінь, але старі стереотипи час від часу дають про себе знати. Нинішнє покоління українців, поляків і євреїв чимало зробило для того, щоб зруйнувати старі стереотипи і закласти підвалини добросусідських, взаємовигідних відносин. Його інтелектуальна частина чудово розуміє, що існує спільний ворог наших народів, який все робить для того, щоб пересварити і послабити сусідів. А скориставшись слабкістю, підкорити їх своїй волі.

Тому інтелектуали намагаються стримувати пристрасті в суспільстві, що роздмухуються ворожою пропагандою. На жаль, негативні стереотипи міцно вкорінені в суспільну свідомість, й на них спекулює частина сучасних політиків. Адже найлегше скористатися емоційним піднесенням простолюду для перемоги на виборах, ніж щось насправді зробити для покращення умов життя звичайних людей. Коли при владі опиняються популісти, вони підміняють вирішення справжніх проблем \”танцями на кістках\” загиблих предків. Увагу суспільства штучно переводять на події далекого минулого і підступно маніпулюють поведінкою обдурених людей. Нічого доброго така політика не віщує нікому, особливо тим, хто піддався облуді.

Наші сучасники ще не забули, як під час розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії лідер Сербії Слободан Мілошевич зробив ставку на великосербський шовінізм і роздмухував ненависть сербів до інших народів, насамперед – хорватів і косоварів. У результаті Сербія програла війни з Хорватією і в Косово, втративши багато своїх громадян. А також залишилася без територій, які вважала своїми і за які проливали кров сербські солдати. Сам же Мілошевич опинився у Гаазькій тюрмі, де й помер ще до завершення судового процесу над ним. Ганебний кінець політичної кар\’єри. Цього боїться Путін, але робить такі ж помилки і злочини.

Не піддаватися емоціям

Хвилю антиукраїнських почуттів вдалося розкрутити у Польщі місцевим шовіністам за допомогою російських пропагандистів. Сейм Польщі звинуватив українських націоналістів у \”геноциді польського населення\” Волині під час Другої світової війни. Це викликало хвилю протестів в українському суспільстві, гарячі голови вимагали від Верховної Ради прийняти аналогічну постанову, що звинуватила би поляків у \”геноциді українців\”. Саме цього прагнуть путінські пропагандисти. Чим вища емоційна напруга у суспільстві, тим легше ним маніпулювати. Українські й польські інтелектуали намагаються пригасити пристрасті, доки вони не вихлюпнулися через край.

Історію мають досліджувати історики, а політики не повинні спекулювати проблемами минулого. Найрозумнішим варіантом є створення спільної комісії українських і польських істориків, яка у спокійній обстановці вивчатиме спірні проблеми. Їм необхідно відкрити всі архівні джерела, щоб висновки дослідження були максимально об\’єктивними. Така комісія вже працювала декілька років тому, й її результати сприяли покращенню польсько-українських відносин. Проте комусь таке покращення лише заважало маніпулювати суспільними настроями. Вони знову відволікають увагу сучасників історичними проблемами. А громадськість повинна вирішувати проблеми сучасності, залишивши фахівцям вивчення минулого. Хочеться вірити, що політикам вистачить здорового глузду, аби не роздмухувати суперечки, що несуть полякам і українцям лише нові біди й закривають перспективи справжнього добросусідства двох народів.

Останніми тижнями також штучно створюється напруга в українсько-єврейських відносинах. Фраза президента Ізраїлю у стінах Верховної Ради України про \”участь українців у Голокості\” із звинуваченнями на адресу ОУН викликала шквал емоцій в українському суспільстві. Знову ж, інтелектуали вимагають створення спільної комісії істориків України й Ізраїлю, щоб детально розібратися у подіях сімдесятирічної давнини і визначити ступінь відповідальності винних у злочинах. А ті, хто керується лише емоціями, на радість Кремлю витягають старі негативні стереотипи, щоб ними оцінювати сучасність. Тут необхідно зупинитися й подумати, хто насправді отримує користь від взаємних звинувачень. І лише тоді робити практичні висновки.

Роздмухування подібних конфліктів послаблює Україну. А ним користаються антиукраїнські сили в сусідніх державах. Наприклад, представники крайньо правої угорської партії Йоббік вимагають автономного статусу для Закарпатської області України. А це перший крок для наступного контролю Угорщини над Закарпаттям. До речі, угорські шовіністи вимагають також створення угорської автономії в румунській Трансільванії – з тією ж метою. Румунським патріотам нині необхідно серйозно замислитися над можливими перспективами такої політики свого сусіда і союзника по НАТО та ЄС. Натомість фантазери, котрі мріють про відродження \”Великої Румунії\”, свої погляди спрямували на українські землі. Вони намагаються скористатися послабленням України для реалізації своїх планів.

Нині різні сили у різних країнах, занурені у минуле, знайшли підтримку в Кремлі й тиснуть на Україну з усіх боків. Путін прагне повернути історію назад, ігноруючи весь досвід людства, який засвідчує протилежне. Можна пригальмувати розвиток, але повністю його зупинити і відкинути у минуле неможливо. Хіба що за допомогою ядерної війни, якою Кремль все відвертіше лякає світ. Проте така війна означає загибель всього живого на планеті й навряд чи у Кремлі цього не розуміють. Минуле ставить шалений опір, проте воно приречене. Тому мусить відійти, відкриваючи шлях майбутньому.

Ігор Буркут, політолог

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.