Я тут, грішним ділом, згадав добрим словом усіх своїх однокласників-однокурсників і колег по депутатській роботі призовного віку. Нарахував, приблизно, 10 рот або два повноцінних бойових батальйони! Будемо відвертими, друзі, скільки із вас сьогодні в ЗСУ, скільки активно волонтерять і працюють для армії? Бачив лише свого однокласника Толю Кудрика, який зараз на гарячій точці на «передку». Може ще когось пропустив, перепрошую. Але реально – одиниці.
Змушений про це нагадувати, бо останніми тижнями активно просуваються російські «напєви» про те, що війну треба заморозити і нам потрібна передишка на 5-10 років. Це класичне російське ІПСО, але у нього є надійні «партнери» в нашій глибинці, які воюють в барах-ресторанах і для яких війна – не війна, і кров – не кров.
Тому, «герої тилу» мають пам’ятати, якщо сьогодні відсидитеся, то завтра цю роботу будуть змушені закінчувати наші діти й онуки. Іншого вибору просто не існує. Добре подумайте, чи хочете ви передавати такий «спадок» наступним поколінням.
Записуйтесь в ЗСУ, допомагайте в армії, наводьте порядок у своїх містах і селах. Коли бачите, що міський голова витрачає кошти на фонтани і доріжки під час війни – прийдіть, і популярно поясніть, скільки дронів можна купити за тротуарну плитку.
Але не відсиджуйтеся!
Сергій Рудик, народний депутат України
peredplata
