“Мова – це ATACMS, помножена на F-16”

 
“Мова – це ATACMS, помножена на F-16”: блогерка розпекла українців, які говорять за кордоном російською
Блогерка Ярослава Гресь засудила українців, які виїхали за кордон і продовжують спілкуватися російською – в першу чергу зі своїми дітьми.
Шановні українці в тимчасовій еміграції, я вчора мала радість пройтися ввечері гарним варшавським парком і була приголомшена кількістю російської мови. Кожна друга людина. Ніби я гуляю десь по москві. Тож є два варіанти. Варшаву непомітно окупували росіяни. Або це були українці з похибкою на поодиноких білорусів. Схиляюся до другого.
На правах людини, яка півтора року працює з міжнародними партнерами і залучає на підтримку України всіх, кого тільки можна, маю до вас одне просте питання — ви йоб****ся? Ви не усвідомлюєте, що йде екзистенційна війна? Війна за право українців існувати як нації, а не бути частиною імперії. Що мова — це ATACMS помножена на F16? Що вивіску Маріуполь замінили на Мариуполь одразу після захоплення міста не просто так?
Я не розумію, що тут треба пояснювати, правда.
За півтора року війни ваші діти ідеально повивчали польську, німецьку, нідерландську, французьку і ще купу мов. З поваги до країн, які вас прихистили. То майте совість, не заважайте нам працювати. Вивчіть свою рідну мову, хай на базовому рівні. 100 найпоширеніших українських слів. Без знання, що таке «манівцем», «млосний» чи «абищиця». Тільки б без крику в парку: «Ванєчка, смотрі под ножкі!».
Здається, що це ваша особиста справа, але все значно гірше, ніж ви думаєте. Кожен Ванєчка впливає на крихту міжнародної підтримки. Окремо один Ванєчка нічого не змінить. Але маса Ванєчек це вже вибачте, кінець. Неможливо пояснити іноземцям у чому різниця між українцями та росіянами, якщо у нас одна мова. Якщо через 568 днів великої війни мільйони людей в усьому світі вивчають українську, а самі українці — ні. Я чула це питання безліч разів. І кожного разу це довгий екскурс в історію про те, як Україну століттями накачували рос мовою, контентом і т.д. і тп. І власний приклад, як вся родина від бабусі 85 років до дитини 6 років переходить на українську.
Неможливо переконувати, що у нас є своя культура, музика, література та отримувати їх визнання та підтримку для їх розвитку. Якщо ми самі не готові відкривати для себе Курбаса, Багряного, Кричевського та Леонтовича. Головне, якщо ми не поважаємо свою мову, як ми хочемо, щоб нас поважали інші?

peredplata