До початку широкомасштабного вторгнення Олексій на псевдо «Шлях» був підприємцем, а 8 березня 2022 року прибув до ТЦК та СП і став військовослужбовцем.
– Коли йшов служити думав лише про те, щоб війна не дійшла до Чернівців. Що треба боронити рідних, всіх тих, хто беззахисний. Це моя країна, яку я ніколи не хотів покидати і не розумію тих, хто втікає і не б’ється за неї.
Після нетривалої служби в роті охорони ТЦК та СП став воїном 57-го окремого стрілецького батальйону, виконуючи бойові завдання на Київщині та Бахмутському напрямку.
23 липня 2023 року, будучи вже командиром штурмового відділення Олексій отримав важке поранення. Коли вночі підрозділ зайшов на позицію, яку нещодавно захопили наші війська, аби втримати її.
– Ворог майже не знав де ми знаходимося. Ми побачили як ведуть наших полонених, не знали з якого вони підрозділу. Вступили в бій намагаючись відбити наших, але не вдалося. Після цього ворог почав нас крити з мінометів.
О 2 годині осколок зайшов Олексію в плече і пройшов до хребта, поламало ребра. На світанку, коли прийняли стрілецький бій, артилерія вдало відпрацювала по позиціям ворога. Це дало змогу евакуювати трьох поранених. Один побратим тієї ночі загинув.
– Мене тоді посадили, приперли до дерева аби не захлинувся кров’ю. Не в змозі тримати зброю двома руками, тримав автомат однією – стріляв в бік противника. Вже не міг прицільно та хотілось навести шуму щоб ворог не пішов на штурм.
Далі тиждень перебував в комі. Втратив частину легені, нирку, селезінку, а також можливість ходити, бо був паралізованим півтора місяця. Після семи місяців лікування військовий повернувся на службу в роту охорони ТЦК та СП, адже в бойовій частині за станом здоров’я служити більше не міг.
– Коли проходив лікування в Києві, племінниця повезла мене на візку до Парку партизанської слави. Там було багато здорових хлопців, які відпочивали, проживали своє життя так, наче забули, що Київщина була під окупацією. Після крові, страждань, смертей друзів і всього жаху війни я побачив наче інший світ, де війну не помічають. Після того був посттравматичний розлад.
Не питай, що держава зробила для тебе, а питай себе, що ти зробив для неї – думаю цим має керуватись кожен, аби ми перемогли в цій клятій війні.
Відзнаку Міністерства оборони України – медаль «За поранення», Олексій отримав вже в ТЦК та СП.
Служба зв’язків з громадськістю
Джерело: Чернівецького ОТЦК та СП